Basic HTML Version
ка, що давніше я так любив їх у вас.
Яка вона уважлива.
Знаю, хоч дозволите їй сісти поруч
з нами, ледве чи захоче скористати
з того привілею. Присяде на мить,
усміхнеться і, не зважаючи на всі про
хання, відійде. Знає ж вона, що ми,
давні приятелі, маємо стільки розка
зати одне одному після довгих років
розлуки.
Чую, що ви, економіст і бизнесмен,
залюбки пишете тепер ,,хайку", ці
дрібнесенькі японські епіграми, які
намагаються схопити у кількох вдат-
них словах оригінальну думку, на
стрій, метафору.
Читаєте також багато стародавніх
буддійських книг? Це жага за мета
фізикою завжди неситої людської ду
ші.
Бачу, що проміняли ви європей
ський одяг і краватку на вигідне
японське „юката"
2
і дерев'яні ходаки.
І погляди ваші на життя набрали те
пер своєрідного консерватизму, і ви
відкинули багато з надбаних давні
ше європейських звичок.
Дух часу ? Досвід літ ?
Скрізь у світі ми вертаємось тепер
до джерел культури, щоб відсвіжити
її і себе самих.
Що? Любите рибальство, довгі дні,
проведені на човні серед спокійної
затоки. Це зовсім так, як я. Якщо за
хочете, завтра при гарній погоді ви
беремось ловити рибу в затоку. Доб
ре ? Коли пощастить з риболовлею, па
ні Мічіко, може захоче прилаштува
ти нам потім смачне „сашімі"?
3
За
філіжанкою чаю приємно буде про
довжувати наші спомини про тих, що
були нашими приятелями і вже ві
дійшли туди, звідки не вертаються. І
про «ас самих . . .
Чи є ми ще тими самими, що були,
питаєте.
Адже благословить нас та сама, що
й тоді, вечірня година. Металевий
звук азійських цикад сповнює трем
тінням повітря. У сумежній кімнаті
пані Мічіко вдаряє у струни кото".
Всуміш з акомпаніяментом цикад —
це немов чудна вечірня симфонія-мо-
литва.
І так же, як тоді, дивляться на мене
ваші очі, друже. Вони, запевняю вас,
зовсім не змінилися.
Змінились хіба думки, вподоби, ба
жання. Усе нееутне.
Поруч вас виросло двоє синів, що
сміливо дивляться в майбутнє. Ми
вже не удвох, як давніше. Давніше
ми були тільки: ми і світ, тепер нас
стало троє: ми, світ і вони. Правда?
Як називаються наші сини?
Тайджіро і Зонджіро. Які гарні іме
на! Зонджіро молодший за свого бра
та, але вже носить дві самурайські
шаблі за поясом. Правда, шаблі ці з
дерева, але, згодом заступить їх пев
не сталевими. Люблю погляд його
очей. Стільки в ньому безмежного до
вір'я до життя, до батька.
Вибачайте, друже, мою щирість,
але направду я . . . заздрю вам вашо
го Зонджіра, заздрю навіть його двох
дерев'яних шабель.
Риболовля у затоці Ено
Є ще такі затишні місця на світі!
Наш човен стоїть, мов нерухомий, се
ред блискучої тафлі моря. Крім неба
і моря, є ще ми три тут: мій друг, я
і старий рибалка. Правда, є ще дале
ка з'ява острова Ено і позаду неї при
вид безсмертного Фуджі. Чари чи дій
сність? Подув вітру нагадує нам не
певну рівновагу лушпини на поверх
ні води. Коли стає тихо, чуємо сту
кіт наших сердець.
На гачок нанизуємо червоного гид
кого черв'ячка, потім мотузок пори
нає глибоко у челюсть моря. Хвилин
ка тиші. Нарешті нервозний рух
плавця, і малесенька вертлива рибка
спадає у заглибину на дні човна.
Скільки їх уже призбиралося в тому
сховищі човна, всяких „кісу", „сузу-
кі", „маґуро",
5
є навіть чималі „тай",
королі японських риб і вусаті рачки
„тако". Це все порошинки безмежно
го моря, атоми життя, вирвані з че
рева океану.
Тепла, прозора далечінь поміж зе
леними берегами Японії і Геркулесо
вими стовпами далеких, розгублених
серед океану островів, ось, споконвіку,
ввесь світ японських рибалок. Сьогод
ні поринаємо на мить у цей світ, куш-
2 Легке кімоно.
3 Страва з сирої риби.
* Назва музичного інструменту.
5 Усе назви риб.
170