Basic HTML Version
УКРАЇНСЬКИЙ ПОДОРОЖНИК
ПО ДАЛЕКОМУ СХОДІ
(Степан Лешшський — 1897-1946)
Написав Іван Світ
Степан Левинський, український
письменник і подорожник, найкра
щий стиліст за висловом Юрія Липи,
був сином відомого львівського архі-
текта Івана Левинського. Народився
у Львові і там же закінчив гімназійні
та політехнічні студії, абсольвуючи
Львівську політехніку, як інженер-
хемік. Опісля студіював у паризькім
Інституті Політехнічних Наук, де здо
був титул доктора, і потім слухав ви
клади у Колоніяльнім Інституті в
Брюсселі, в Бельгії, що його закінчив
з дипломом інженера колоніяльних
справ. Запрошений працювати в Кон-
ґо, відмовився від корисної пропози
ції і, замість того, почав вивчати
японську мову в Школі Державних
Мов у Парижі. Закінчив цю школу
обороною докторської дисертації із
сходознавства. У висліді здобув пер-
фектне знання японської мови.
Від 1936 року Степан Левинський
жив у Харбіні, в Манджурії, де пра
цював, як референт господарських
справ у польському консуляті. Одер
жавши це становище через заходи
тодішнього проводу Українського На
ціонального Демократичного Об'єд
нання (УНДО) в Галичині, зрезиґну-
вав був з нього під час подій в Кар
патській Україні, але згодом вернувся
до праці в цьому консуляті. Резиґна
ція його була протестом проти поль
ської інтервенції в справі Карпатської
України та Чехо-Словаччини. Працю
вав там до 1940 року.
Від 1940 р. жив короткий час у
Шангаї, звідки переїхав до Пейпінґу,
де почав студії в Коледжі Китайських
Наук і закінчив їх успішно в 1941 ро
ці. В березні 1942 року одержав про
позицію зайняти посаду офіційного
перекладача японської мови при
французько - японському комітеті у
Степан Левинський в Шангаї
правлінні губернатора французького
Індо-Китаю. На цьому становищі пра
цював до кінця французької адміні
страції в цій країні. Маючи слабке
здоров'я, Степан Левинський часто
хворів і 25 липня 1946 року виїхав
із Сайґону до Франції. На корабель
перенесли його тяжко хворого. До
Франції прибув 3 вересня 1946 р. і
оселився в місті Ґап, на пограниччі
між Провансом й Альпами. Звідти
прийшов до автора цієї статті остан
ній лист Степана Левинського, писа
ний 25 вересня 1946 року.
Дні Степана Левинського були вже
пораховані, і 8 жовтня 1946 року йо
го не стало в живих. Поховано його
на французькій землі, в країні, що її
— як свідчить у своїх спогадах Ілько
Борщак — він дуже полюбив.
У своїй літературній спадщині Сте-
164