Basic HTML Version
Для постави вибрано „Запорожця
за Дунаєм".
І от прийшов нарешті, після справ
ді героїчного змагу Блавацького і
Петренка з безліччю перепон, той па
м'ятний вечір, згаданий у вступі. Вар
то сказати, що „Запорожець за Дуна
єм" ставлено згодом п'ятдесят разів,
за кожним разом при випроданій до
останнього стільця залі.
Прибуття розпорошених по провін
ції акторів, а що важливіше — поя
ва великого майстра сцени Йосипа
Гірняка з дружиною Олімпією Доб-
ровольською, дали змогу остаточно
сформувати театр з трьома відділами:
драми, опери і балету.
Поодинокі відділи театру очолили:
оперний — Блавацький, драматич
ний — Гірняк, балетний — Вігілєв,
Штекґель і Тригубів.
Керівництво оперної оркестри пере
брав Туркевич, що був диригентом
оперних постав, Барнич опереткових
і Вощак як асистент Туркевича.
Німецькими операми диригували
Вайдліх і Коп.
Загальним директором театру став
Блавацький.
З прилученням Західньої України
до Генерального Губернаторства, з
наказу німців, хоч-не-хоч, прийшло-
ся змінити назву театру на — „Львів
ський Оперний Театр". Проте, ця змі
на не послабила процесу поглиблю
вання культурно-українських якостей
театру і вдосконалювання його до по-
зему кращих європейських театрів.
Високий рівень, досягнений теат
ром за відносно дуже короткий час,
базувався на наявності талановитих і
жертвенних артистів, які, при всіх по
бутових недостачах, виучували без
настанно зростаючий репертуар і ви
держували безнастанну чергу проб,
якими, немов гігантський вулик, гу
дів від ранку театральний будинок.
Тодішні театральні бувальці ніко
ли не забудуть таких видатних ар
тистів, як:
в опері: Черних, Поспієва, Доль-
ницький, Тисяк, Рейнарович, Руснак,
Ольховий, Гош, Шевченко;
в драмі: Йосип Гірняк, Доброволь-
ська, Рубчак, Совачева, Шашаров-
ська, Крижанівський, Стефа Стадник,
Віра Левицька, Дубровський, Дичків-
на-Блавацька, Степова, Паздрій;
в балеті: Переяславець, Тригубів,
Ковальчук-Івасівка, Ошкамп, Сугроб-
кіна.
З видатніших мистецько-технічних
оформлювачів сцени належить згада
ти маляра Радиша і незрівнянного
інспектора сцени Луцишина.
З замітніших постав, що „не сходи
ли з афіш", згадуються:
опери: Аїда, Кармен, Тоска, Тра-
віята, Батерфляй, Циганський барон,
Трубадур, Кавалерія Рустікана, Па-
яччі;
драми: Кам'яний господар, Облога,
Ріка, Гамлет, Батурин, Земля, Мина
Мазайло;
балети: Пер Пнт, Копелія, Сільське
кохання, Дон Кіхот.
Крім згаданих режисерів, однора
зово виступив з режисеруванням „Рі
ки" Іван Іваницький, який перебував
закордоном.
З адміністраційного апарату зга
даємо дир. Петренка і Івасівку.
Приїзд до Львова Гірняка і Добро-
вольської створив реальні умови для
продовжування праці драматичної
школи, діяльність якої припинили
воєнні дії і виломи в педагогічному
складі.
З початком 1942 р. Й. Гірняк орга
нізує поновлену працю Драматичної
Студії і, при енергійній допомозі ви
пускника попередньої студії, Івасів-
ки, Студія розпочинає працю.
Студію очолив Бендерський, який
одночасно викладав мистецтво слова,
майстерність актора викладали Гір
няк і Блавацький.
До того при самому театрі поклика
но до життя курси для підвищення
кваліфікацій діючих акторів. Викла
дачами на курсах були: Гірняк, Ві
гілєв, Блавацький, Ласовський.
До речі буде згадати про прибудів-
ку до театру, яка, в той недостатній
на харчові продукти час, мала першо
рядне значення для акторів, що не
мали змоги вистоювати годинами по
чергах за хлібом, м'ясом чи цукром.
Це було театральне касино з кухнею,
що була справжня „альма матер" для
працівників театру. Керівником каси-
157