Basic HTML Version
НЕСАМОВИТИЙ ПРОЦЕС
Написав Іван Кєдрин
Спонуку до написання цього спо
мину дав колишній адвокат у Сам-
борі, д-р Юліян Рабій, який, пишучи
у „Свободі" про різні політичні судові
процеси між двома світовими війна
ми в Західній Україні, за володіння
Польщі, пригадав також судовий про
цес проти вбивників видатного поль
ського політичного діяча Тадея Го-
лувка. Я звернув на це увагу то
му, що стежив за більшістю отих
великих процесів, як наглий суд
проти Біласа й Данилишина, т.
З5в. Бібрецький процес, „конґрееівців",
Варшавський процес у справі вбивст
ва Перацького й ін. Був я теж ввесь
час яа згаданій судовій розправі ,,го-
лувківців", і про нього як і про інші,
звітував з коментарями на сторін
ках „Діла".
Судова розправа в справі вбивства
Тадея Голувка велась у вересні й
жовтні 1933-го року, більше як два
роки після вбивсіва 21 серпня 1931 р.
Трудно погодитися з характеристи
кою Тадея Голувка, як „якоїсь див
ної людини", як пише д-р Юліян Ра
бій, бо Т. Голувко не був людиною
складної вдачі і нерозгаданих погля
дів. Тадей Голувко був еоціял-демо-
кратом давнього ліберально-демокра
тичного зразка і членом редакції вар
шавського „Роботніка". Від ППС —
(Польська Партія Соціялістична) він
був міським радним у Варшаві. Після
травневого перевороту И. Пілсудсько-
го перейшов, з багатьма політиками
різних партій, в нову партію „Безпар
тійного Бльоку", сформованою для
підтримки режиму Пілсудського, теж
колишнього активного члена ППС, і
став послом у Варшавському соймі
вже від ББ. Сиеціяльністю Голувка
були східньоевропейські справи, зо
крема українські. Він видав брошуру
про потребу польсько - українського
порозуміння на спільній антироеійсь-
кій базі і роз'їздив з відповідними до
повідями. Приїздив теж з такою ди
скусійною доповіддю до Львова й ви
голосив її у великій залі міської ради.
Очевидно, що Голувко стояв на ста
новищі приналежности Східньої Га
личини до Польщі, радячи українцям
погодитися на „кондомініюм" у Льво
ві, у практиці польське верховодство,
як на „поміст до згоди" на ширшій
плятформі територіяльної автономії в
межах Польщі. Через оте своє стано
вище не мав Голувко популярности
ні в польських, ні в українських ко
лах. Вершком кар'єри Тадея Голув
ка було призначення його начальни
ком Східнього Відділу в Міністерстві
закордонних справ. Від тієї номінації
сподівалися зміни курсу польської за
кордонної політики у різкішому про-
тиеовєтському напрямку та її впливу
на внутрішню польську національну
політику.
Ці надії не справдились, бо — як
відомо — Пілсудський відпекався ко
лишніх своїх приятелів із демокра
тичної лівиці і звернув „направо".
Безпартійний Бльок перетворився —
вже по смерті Голувка — в Обуз
З'єдноченя Народовеґо (ОЗОН) з
сильними впливами ендеції (народо-
вих демократів). Але ще за свого по-
слування Т. Голувко та його одно
думці не мали впливів на національ
ну політику уряду. Все ж був час,
коли вперто кружляла версія, начеб
то Пілсудський хотів змінити чи зла-
гіднити курс національної політики у
відношенні до українців після ганеб
ної „пацифікаційної" акції в літі 1930
р. і створити з трьох східньогалиць-
ких воєвідств одно воєвідство — саме
з Тадеєм Голувкою, як воєводою.
Проти такого проекту була , очевид
но, вся польська націоналістична
правиця з її організаціями на терені
Східньої Галичини й польський шо-
147