Basic HTML Version
перша українська адвокатка Віра
Люстіґ, що вийшла заміж за адвока
та Ганицького й разом з чоловіком
вела адвокатську канцелярію а тепер
живе в Австрії, — почали студіювати
право такі інтелігентні студентки, як
Галя Галущинська і Ірина Ґермак,
тепер пані Падох, у Ню Йорку.
Окрему сторінку становить відно
шення польської влади до україн
ських адвокатів. Ця влада доказува
ла правильність німецької приповід
ки ,,єде диктатур гасст адвокатур"
(кожна диктатура ненавидить адво
катуру). Маючи самі найбільші при
крощі від польських адміністраційних
властей, українські адвокати були на
тому експонованому суспільному ста
новищі, що боронили перед польськи
ми судами й перед польськими адміні-
страційними властями своїх україн
ських клієнтів. Ясно, що їх не могли
любити поляки. Зокрема в україн
ських політичних процесах працюва
ла головно „чвірка": д-р В. Старо-
сольський, д-р М. Глушкевич, д-р
Степан Шухевич і д-р Лев Ганкевич.
Не всі наші адвокатські канцелярії
однаково добре „прооперували". Де
які адвокати боролися з матеріяль-
ними труднощами, що й відбивалось
на їх товариських зв'язках. Союз Ук
раїнських Адвокатів давав щорічно
під час карнавалу баль, на який обо
в'язково являлись наші колеґи з
краю. Аранжером був обов'язково д-р
Михайло Волошин. Так само числен
ні наші колеґи з провінції приїздили
до Львова, як делегати на вибори но
вого Виділу Адвокатської Палати. Ми
творили там бльок з жидівськими ад
вокатами — це цікаво затямити істо
рикам українсько-жидівських взає
мин. Цей звичай припинився, коли
поляки ввели „нову адвокатську про
цедуру", за якою призначались, а не
вибирались члени Виділу Адвокат
ської Палати. Зате справедливість ка
же признати, що в самій Адвокат
ській Палаті у Львові був справжній
„острів забуття", коли йде про націо
нально-політичну ворожнечу. Відно
сини між адвокатами всіх трьох на
ціональностей були дуже коректні, а
то навіть щирі та приятельські. Коли,
наприклад, помер кол. адвокатський
кандидат, кол. міністер УНР Володи
мир Темницький, то Виділ Адвокат
ської Палати, за однозгідною ухва
лою поляків, жидів і українців, не
гайно переслав родині Покійного
значну суму грошей на перші потре
би. Об'єктивність каже також ствер
дити негативну риску українських
адвокатів у Львові: відсоток таких,
що не брали активної участи в гро
мадському житті, був куди вищий у
Львові, як на провінції.
Большевики знищили не тільки
львівський „острів забуття", але взаг.
галі увесь адвокатський стан. Бо ад
вокатуру вони звели до карикатури.
Тепер настала соборність, Східня і
Західня Україна зрівняні, — але на.
спільному одностайному українсько- „
му обширі нема насправді ні одного ,
українського адвоката, як незалежно
го речника права. Большевики вірять,
що вони вбили українського адвока
та, як убили все інше вільне, неза
лежне, справедливе і чесне. Але чи
справді український адвокат ніколи
не вернеться ?!
146