вою УНДО і першим головою Укра
їнської Парламентарної Репрезента
ції у Варшаві, реорганізував „Діло"
і якийсь час працював як його номі
нальний головний редактор. Брав
найактивнішу участь в громадському
житті. Але, бувши заможною люди
ною, хоч мав на своєму домі при вул.
Набеляка адвокатську вивіску, не
практикував. Був вивезений больше-
виками до Казахстану. Перед смертю
віщував большевицькій імперії загин
і перемогу української справи.
Надзвичайно цікавою постаттю ад
воката у Львові був д-р Володимир
Бачинський, теж адвокат - політик.
Елегант, постійно з білою хризанте
мою в дірці піджака, джентмен, лю
дина надзвичайно товариська. Бувши
секретарем Народного Комітету На-
ціонал-демократичної партії виявив
себе, як надзвичайно енергійний і
добрий організатор і першорядний
промовець. Був антагоністом прези
дента ЗУНР д-ра Евгена Петрушеви-
ча з часів перебування галицького
політичного центру за кордоном і по-
ручав безпосереднє порозуміння з по
ляками. Деякі його польські прияте
лі у Львові використали ці його по
гляди і переконали його, що він по
винен взятися за переведення поль
сько-української „згоди". Трудно ска
зати, чи він психічно заламався під
час свого цілком невдячного перебу
вання у Варшаві, де він даремне ста
рався за побачення у Пілсудського,
чи після того. Вернувшись з Варшави
до Львова швидко потім, у проблис
ку повної свідомости, в розпуці на
клав на себе руку. Марно зійшов із
світу один з найталановитших схід-
ньо - галицьких громадсько-політич
них діячів, член адвокатського стану.
Багато можна було б писати про
українських адвокатів у Львові, і
грубий том був би потрібний, щоб
вмістити хоч би короткі характерис
тики видатних українських адвокатів,
розсіяних по всій Східній Галичині.
Були у Львові знамениті „цивілісти",
знавці цивільного права, як д-р Ми
кола Шухевич, д-р Пилип Евин, д-р
Іван Кміцикевич. Д-р Олександер Ма-
рітчак займався головно міжнародним
правом і виїздив за кордон із посол-
кою Міленою Рудницькою та послом
Зиновієм Пеленським до Ліґи Націй
у Женеву й на інші міжнародні з'їзди
із скаргами проти польського режи
му. В 1939 - 1941 pp. викладав міжна
родне право у Львівському універси
теті Івана Франка, — тепер живе в
Америці. Були й такі, які наставились
працювати в судівництві, нотаріяті чи
в політичній адміністрації, але не
могли дістатись туди, бо ж за поль
ського режиму навіть трамваєвим ро
бітником не міг стати українець, як
що не змінив обряду. Тож стали ад
вокатами з конечноти і не принесли
неслави тому званю.
Але треба згадати й про тих чоти
рьох адвокатів, які не належали до
нашої станової організації. Це були:
Павенцький, Сивуляк, Пелех і Кри-
жанівський, — всі, що почували себе
„русскими". Ані революція в Росії і
Україні, ані могутній національно-по
літичний і культурний здвиг в Гали
чині не мали на них впливу, дарма-
що всі вони дуже добре говорили по-
українськи і, мабуть, за вийнятком
Павенцького, російську літературну
мову не дуже й знали. Цікаво, що Па
венцький, хоч і „русский" душею, дві
чі був жонатий із свідомими україн
ками. Він не завагався бути одним з
оборонців у процесі Ст. Бандери у
Варшаві. Відзначався теж милою то
вариською вдачею. Брат Крижанів-
ського був свідомим українським ад
вокатом у Станиславові, а Сивуляк і
Пелех мали скривлену психіку, ма
буть, частинно тому, що були судови
ми прокураторами.
Адвокатські апліканти мали свою
окрему організацію, що висилала до
Виділу СУА свого делеґата на засі
дання. З отих аплікантів відкрили у
Львові адвокатські канцелярії д-р
Кость Паньківський, який згодом ві
діграв видатну ролю за німецької
окупації, на еміграції в Німеччині та
в Америці, передчасно померлий,
надзвичайно милий д-р Володимир
Лициняк, син д-ра Володимира Ста-
росольського Юрій, що живе тепер у
Вашингтоні, д-р Сосюкало, а зі Стрия
перейшов до Львова молодий тоді ад
вокат д-р Ярослав Падох, тепер го
ловний секретар Українського На
родного Союзу, який почав відзна
чатись, як науковець. Появилась теж
145