Basic HTML Version
тур, але обидва першорядні адвокати
й небуденні інтелектуали д-р Степан
Баран і д-р Маріян Глушкевич. Пер
ший із них, д-р Степан Баран, за
студентських часів фліртував із Со-
ціял-Демократичною
партією,
але
викристалізував свій світогляд як на
ціонал-демократ, став секретарем На
родного Комітету, себто верхівки На-
ціонал-Демократичної партії, і на то
му становищі виявив себе знамени
тим організатором. Мав феноменаль
ну пам' ять і знав певні та докладні
біографічні дані про сотні людей. Був
, ,живою енциклопедією" українсько
го національного відродження, ви
робив себе на спеціяліста різних, ні
би цілком незалежних ділянок, як
ось справи земельні та церковні, од
наково Православної, як і Греко-Ка-
толицької Церков у Польщі. Був пер
шорядним журналістом, який ніколи
не „лив води" у своїх численних стат
тях, а виповнював їх фактами і на
скрізь речевим змістом. Як посол до
Варшавського сойму від УНДО, був
одним із найкорисніших членів Пар-
ляментарної Репрезентації. Був та
кож дійсним демократом, державни-
ком та соборником. Тому не диво, що
на еміграції, після смерти І саака Ма
зепи, став головою Виконного Орга
ну Української Національної Ради, і
за його головування
Державний
Центр УНР на чужині користувався
повагою. Його смерть у Мюнхені
1953 р. стала болючою втратою для
всієї еміграційної української грома
ди, тим більше, що був він милої, ла
гідної та скромної вдачі, і надзвичай
но товариський.
Іншим був д-р Маріян Глушкевич.
Почав свою життьову кар' єру, як
„русский" поет, москвофіл, і під
впливом свого москвофіла тестя, Бог
дана Дідицького, теж не дуже тала
новитого поета, виробив ту саму бом-
бастичну манеру. Таким він був за
студентських
років, у
товаристві
москвофільських студентів „Друґ ".
Разом із лідером галицьких москво
філів д-ром Дудикевичем був оборон
цем у великому москвофільському
процесі Колдри і тов. перед судом
присяжних у Львові ще перед пер
шою світовою війною. Грав чільну
ролю за першої російської окупації
в 1914-15 p. p., а коли австрійські вій
ська після перемоги під Горлицями,
вернулись до Львова, виїхав з Дуди
кевичем та гуртом інших , ,русских"
на схід і опинився в Ростові над До
ном. Вернувшись, вже не був бомбас-
тиком і повним вогню поетом, задивле-
ним у велич Росії, а психічно зала
маною людиною. Але українські ад
вокати допомогли йому легалі зува
тись, вписали його до Адвокатської
палати, і він став членом СУА. Був
людиною культурною
1
, доброю і учин-
ною. Згодом його вибрали на друго
го заступника Виділу СУА. Коли ж
д-ра М. Глушкевича польська адміні
страція призначила понад голови Ад
вокатської Палати у Львові на делега
та до Головної Адвокатської Ради у
Варшаві, то надії поляків на те, що
він не буде підтримувати українців,
він завів, совісно і чесно працюючи
на тому становищі. Вславився своїми
оборонами в політичних процесах
проти членів ОУН, дармащо вражав
надмірним патосом. Брав участь у ре
дагуванні „Життя і Пра з а ". Смерть
дружини, доньки Богдана Дідицькс-
го, важко відбилась на його здоро
в'ї. Його донька Таня була вже сві
домою українкою і вийшла заміж за
українця.
З видатних українських адвокатів
у Львові не можна не згадати про
двох, що відіграли видатну ролю в
політичному житті галицьких укра
їнців. Д-р Володимир Охримович був
праведником Господнім. Колишній
радикал, вернувшись з інтернування
в Росії, видав книжечку „Як я на
вернувся до Бога", і це не була авто-
рекляма, а була щира сповідь та де
кларування свого нового „Ві рую' .
Був такий скромний і чесний з собою,
що хоч — як першорядний правник
— міг мати велику канцелярію, браз
тільки ті справи, які вважав безсум
нівно справедливими. Коли мав сум
ніви щодо невинности клієнта, від
мовлявся вести справу без уваги на
гонорар. Був якийсь час головою Ук
раїнської
Націонал - Демократичної
(Трудової) партії і головним редакто
ром „Діла".
Ще активнішу ролю в політиці
грав д-р Дмитро Левицький, кол. по
сол УНР в Дані ї. Був першим голо-
144