Basic HTML Version
повинні всіми силами старатись, щоб жомовним кнжкам, бо вони куди
їхні діти кожну вільну хвилину вико- скромніші і не такі чепурні, все ж
ристовували на читання доброї, рід- таки їх треба купувати, а при тому
ної книжки чи газетки.
ставити вимоги до видавництв, щоб
Якщо б їм прийшлося навіть вигра- вони старались видавати книжки ста-
тити дещо грошей на закуп книжок, ранніше, не гірше від іншомовних,
які зрештою, можна давати дітям як
Якщо наші батьки схотіли б прис-
дарунки, замість інших, з виховного лухатися до голосу досвідчених ви-
боку безвартісних, то це їм оплатить- ховників та керуватись їхніми пора-
ся стократно. Треба тільки уважати, дами, ми не були б так часто свідками
щоб ці книжки були відповідно діб- до крови болючих сцен під нашими
рані до віку та зацікавлень дитини, церквами та школами, де з уст нашої
Може деякі наші книжки своїм зов- молоді не чути ні одного рідного сло-
нішнім виглядом і не дорівнюють чу- ва.
»©-сс
Віра ВОРСКЛО
СЛОВО
Слово
—
люстро всієї на світі краси,
Що була, і що є, і що буде.
Як би міг ти побачити тих карасів,
Що піймають на місяці люди?
І облиггя весни із минулих сторіг
Не всміхалось до тебе б без зміни,
Не дзвеніла б гавайська утомлена ніг
В божевільну сніжну
хуртовину.
І крізь слово яркіші облиггя
квіток,
Що ніколи в душі не зів'януть,
І немов джерело, родить слово струмок,
І людина стає океаном.
І нема діямантів яркіших від слів,
Де відкрито гарівні
глибини.
Скільки весен і зим, скільки мрій, скільки снів
Може в слові лишити
людина.
І я багу крізь слово далекі
віки,
У піснях зустрігаю
героїв.
Хог не знаю тебе, ти не стиснув руки,
Але в пісні ти завжди зо мною.
118