Basic HTML Version
ній частині закінчений. Низько похи
лялися прапори організацій молоді,
що продефільовували біля пам'ятни
ка, відходячи з площі •— гордо підно
сили на нього свій зір уніформовані
юнацькі колони, а маси людей довго
ще оточували пам'ятник, приглядаю
чись йому з усіх боків та відчитуючи
написи. Тим часом біля пам'ятника
як і серед народу, продовжувались
зворушливі сцени. Велику Книгу Ви
тія українського поселення Канади
можна б скласти з випадково почутих
розмов, чи з випадково побачених
сцен.
Концерт-Академія
Але закінчилось тільки формальне
відкриття пам'ятника, бо його попе
редили, як після цього продовжува
лись ще, може вже не такі гамірливі,
але все ж багатомовні імпрези, зв'я
зані з ним. Безпосередньо після від
криття відбувся у вщерть виповненій
великій авдиторії величавий концерт,
з виступами хорів і симфонічної орке
стри, оперового співака Мирослава
Скали-Старицького та деклямацією
корифея української сцени Йосипа
Гірняка, —• з промовами представни
ка Бритійської Корони Е. Виллиса і
віце-президента КУК І. Г. Сирника.
Симфонічною оркестрою і хорами ди
ригував Я. Барнич, а самою оркест
рою проф. Лев Туркевич. На концер
ті були приявні м. і. Дж. Діфенбей-
кер з дружиною та всі інші достой
ники, а удекорована великим портре
том Поета заля на кругло 2.000 осіб
могла помістити тільки частину тих,
що бажали там бути.
Велика промова прем'єра
Джана Діфенбейкера
на бенкеті
Бенкет відбувся о год. 7-ій веч. у
великій залі готелю Марлборо, але і
вона могла помістити тільки малу
частину тих, що хотіли бути свідками
церемоній двох великих Шевченків
ських днів Вінніпегу. Господарем бен
кету був проф. П. Юзик, що представ
ляв гостей. Початкову молитву про
вів ВПреосв. Максим Германюк, а
кінцеву — ВПреосв. Іларіон Огієнко.
Головним промовцем на бенкеті був
знову прем'єр Канади Джан Діфен-
бейкер. Промову цього державного
мужа передавали всі радіо-телевізій-
ні стації від берега до берега Канади.
Прем'єр Діфенбейкер розпочав про
мову від одвертого признання, що
сльози зворушення змочили його очі
біля пам'ятника Тарасові Шевченко
ві. Опісля висловив найбільше приз
нання волелюбному українському на
родові і українським поселенцям в
Канаді, при чому подав характерис
тику Канади, як мозаїки багатьох
груп і різних культур, а не „перетоп
люючого глечика" багатьох в одну
іншу цілість. Вкінці прийшло полі
тичне експозе голови уряду Канади
в актуальних справах. Прем'єр при
гадав свій виступ з вересня минуло
го року в Об'єднаних Націях. Коли
Хрущов перфідно говорив про по
требу визволення всіх африканських
народів, то він, Діфенбейкер „зібрав
все своє знання української мови,
щоб сказати Хрущову по-українськи:
чекай!" Дальше, відомо, як прем'єр
Діфенбейкер говорив про поневоле
них Москвою українців і інші народи
та як брутально ще й досі реаґує на
той його виступ Москва. Заторкнув
прем'єр ще й такі проблеми, як роз
зброєння, Берлін, Об'єднані Нації,
Кувайт, і вкінці знову вернувся до
Шевченка та його безсмертних ідеа
лів, які „зобов'язують нас усіх та
здійснювання яких повинно бути ціл
лю нашого життя". Щирість і безпо
середність промови Дж. Діфенбейке
ра тримали в найбільшому напружен
ні приявних українців, що опісля з
великим ентузіязмом дякували своє
му прем'єрові за його прихильність.
Представник УККА, головний
предсідник УНСоюзу И. Лисогір,
„адоптує" прем'єра
Джана
Діфенбейкера
Крім промови прем'єра Діфенбей
кера були ще й інші промови, але
черговим виступом, який знову ви
кликав бурю оплесків, був виступ
представника Українського Конгре
сового Комітету Америки, головного
предсідника Українського Народного
Союзу Йосипа Лисогора, що разом з
гол. секретарем УНС та секретарем
Комітету Пам'ятника Шевченкові у
ЗДА д-р Я. Падохом і ред. А. Драга-
105