Basic HTML Version
на має на якийсь час на виживлен-
н я . . . "
Дальше о. Дмитрів описує одну
картину за другою, одну болючішу
від другої, як наші перші поселенці в
Канаді йшли на „гомстед", наділ зем
лі під управу, як вони в страшній
нужді, без цента й голіруч ішли в
праліси на „святу земленьку" в тім
зрезиґнуванні, що коли „нам уже га
разду не буде, то бодай наші діти не
будуть такими жебраками, як ми". І
мали повну рацію, бо дійсність сьо
годні перейшла напевно їхні навіть
найсміливіші мрії.
В описах тієї великої драми, що її
переживали перші наші поселенці в
Канаді безліч всіляких контрастів та
сцен, що викликають цілу ґаму почу
вань і міркувань. Наприклад, о. Дмит
рів описує сцену з іміґраційного до-
мику в Дофін, де зібралися францу
зи, шведи, німці, російські жиди, шот-
ляндці, поляки, ну й українці. Люди
роздягаються, приготовляються до
спочинку і:
„Один свище, другий щось балакає
і сміється, в куті хреститься побож
ний француз, а по середині хати, як
у себе дома, лупить поклони наш му
жик, аж гук розходиться по хаті. На
роди приглядаються тій гімнастиці і
не розуміють, що це значить. Сміють-
СЯ,
СІЛС
33»
боки хапаються. Вкінці га
дають, що так воно перед сном му
сить бути".
Такі й подібні образи описує о.
Дмитрів для контрасту, щоб ними ще
тільки підкреслити те, що він спосте
ріг в інших випадках. Блукаючи го
динами й днями серед відвічних сте
пів і лісів, бродячи по мокляках і во
дах, від нарешті добився до оселі, де
наш іміґрант уже „ґазда на цілу гу
бу". Він пише: „Річка в'ється поміж
лісистими берегами. За річкою хата,
коло хати віз, під возом кухонне зна
ряддя, а один горщик прикритий
„Свободою". Стайня також досить
обширна, а в ній дві корови, двоє те
лят, два воли, на дворі два плуги —
початок ґаздівства. Боже святий! Чи
міг наш чоловік сподіватись, що йо
го дітей таке добро чекає? 113 мор
гів лісу: осичина, ліщина, дуб, рідко
соснина. Земля знаменита. Горошок
дикий, дике жито й овес. Земля чор
на, пшенична, від віків на локоть лис
тям нагноєна . .. Вода чиста, повітря
дуже здорове" . . .
Користаючи з допомоги та ввічли-
вости д-ра Вахни, нащадка тих укра
їнських піонерів в Канаді, ми мали
нагоду відвідати деякі з довколишніх
українських поселень, навіть ті, що
їх описує о. Дмитрів. Приглядаючись
модерним фармам і їх обрібці, чепур
ним оселям із написами українських
купців, промисловців і професіона
лістів, оглядаючи школи, народні до
ми й церкви, що пишаються своїми
круглими банями на синьому небо-
склоні, справді не можна було не схи
лити голови в поклоні перед тим ук
раїнським генієм, що перетворив цю
ще недавну пустелю в таку квітучу
країну.
Ще хочеться бодай кількома сло
вами згадати про першу українську
Службу Божу в Канаді, яку о. Нестор
Дмитрів відправив в кольонії Тере-
бовля над річкою Дріфтінґ, у малень
кій хатині, вщерть заповненій людь
ми. Ось понеслися слова „Благосло
венне царство", а всі люди в плач, ри
дають як малі діти. Але ще більше
ридання було, як згадалось за те ли
холіття, що вигнало цих іміґрантів за
море шукати кращої долі для їхніх
дітей. Опісля було посвячення по
ставленого колоністами на горбку
хреста на пам'ятку свободи, першого
українського хреста в канадійських
лісах, на канадійській землі".
Це було заледве 65 років тому. І
все це було нам перед очима, як ми
приглядались новим обставинам, бу
ли свідками найбільш вимовної де
монстрації українського генія в Ка
наді з нагоди відкриття пам'ятника
Тарасові Шевченкові, опис якого го
ворить сам за себе.
Історичні дні в Вїюгіпеґу
В неділю, 9-го липня 1961-го Шев
ченківського року о год. 2:30 по пол.
прем'єр Канади Джан Діфенбейкер
урочисто відкрив пам'ятник Тарасові
Шевченкові, що його збудували ка-
надійські українці під проводом своєї
центральної репрезентації, Комітету
Українців Канади, за гроші, зложені
дрібними пожертвами народу та на
подарованій урядом провінції Площі
101