Basic HTML Version
рядну технічну підготовку, але одно
часно наскрізь просякали — свідомо,
чи несвідомо — духом російської му
зики . . . " Углицький старався укра
їнізувати себе та свою музику, однак
і Коппщь і Михайло ставилися до йо
го музикальної особистости з резер-
вою. Особисто я уважав Углицького
за композитора з виробленою техні
кою, який, однак, часто своїх творів
„не досиджував", тоді, як його мате-
ріял справляв йому труднощі. В опе
рі Углицького є одна арія, якою ком
позитор не був вдоволений. Він її так
і залишив. Можливо, що слабе здо
ров'я не позволяло „потиснутися", а
знаємо, що опера і так вимагає вели
ких зусиль.
З Павлом Углицьким ми зблизи
лися з нагоди заснування мною То
вариства Приятелів Української Му
зики 1935-1938. Зараз після перших
концертів Углицький попросив, щоб
„приятелі музики" дали почин для
зорганізування українського симфо
нічного концерту під його дириґенту-
рою. Перша нарада, в приявноеті
Гайворонського, Углицького, челіста
проф. Мих. Букиніна та моїй, пода
вала надії на можливість відбуття
симфонічного концерту. Але коли на
наступній нашій нараді, в присутно
сті редактора „Свободи" д-ра Мишу-
ги, Павло Углицький заявив, що не
має української симфонічної музики,
крім його власних творів, то наші
спільні ділові сходини перестали ма-
ч»
* *
ти якунебудь актуальність. Михась
образився, й ми всі були вражені не
тактовним виступом колеги. Це не
мало якогось значення, бо вечори
Приятелів Української Музики далі
щомісячно відбувалися. Михась, що
рахувався співдиректором для прог
рами в той час, як О. Кошиць та П.
Углицький були почесними членами,
був помічний в знаходженню творів
українських композиторів, а навіть
свою творчість сконцентрував на ка
мерно-інструментальні твори. Існуван
ня цього успішного українського му
зичного товариства давало спонуку
для творчости Углицького, Гайворон
ського та моєї, ознайомлювало амери
канських членів та гостей й укра
їнське громадянство з існуванням у-
країнської музичної культури в тво
рах українських композиторів в Аме
риці і Европі. Гайворонський напи
сав в той час нові, цікаві інструмен
тальні твори камерного характеру,
як струнний квартет, Різдвяну гу
цульську сюіту, прелюдію і фуґу
для струнного тріо. Його прелюдія і
фуґа для струнного квартету, писана
для Колумбії в 1925-их pp., пропа
ла, як і інші скрипкові твори. Гайво
ронський помагав також мені в труд
ному завданні дати під час кожного
концерту українську програму, і то
тими творами, які були у нього. Пе
редаючи мені партитуру одного квар
тету, писаного в консервативному —
радше сен-санському стилі, Михай-
Д-р Лука Мишуга з композитором Павлом Углицьким
93