Basic HTML Version
кож Михайло. Українська громада в
Нк> Йорку в р. 1924 переживала якусь
громадсько-політичну кризу і наша
спільна праця була їй на руку і ми
дістали від громадянства поміч. В
„Свободі" були поміщені різні наші
заклики, оголошення та заяви, Ми
хась та я були директорами консер
ваторії, іншими учителями були п.
Григорій Павловський, чудовий бас,
та Микола Стембер, піяніст. Обидва
останні були членами славного На
ціонального Хору Кошиця, що пере
їхали вздовж і поперек всю Північну
(з Канадою включно) та всю Півден
ну Америку. Пізніше учила в нашій
школі також піяністка Оксана Наза
рович.
Наша консерваторія завдяки помо
чі Народного Дому та його урядників
п. В. Лазути, І. Марусевича, І. Доб-
рянського й інших, дістала відразу
велику кадру учнів. Після короткого
іспиту, ми з Михайлом та інтими у-
чителями ділили між себе учнів, від
повідно до їхніх індивідуальних по
треб. Трудність була в тому, що ми
здебільша діставали таких українсь
ких учнів скрипки, які були здемора
лізовані кількакратною наукою у не
совісних учителів. Інколи годі було
вгадати, як до науки такого учня
взагалі братися. Досвід Гайворонсь-
кого, як учителя Інституту ім. Лисен-
ка у Львові, нам дуже пригодився.
Моя співпраця з Михайлом, не зва
жаючи на те, що я був спеціялістом
скрипаком, була для мене просто не
оціненної вартости, тому, що він, як
вроджений та досвідчений педагог,
завжди міг знайти потрібний під
хід для направи „тяжкого" учня.
Гайворонський в той час дуже тяж
ко працював. Вправді зарібки з лек
цій, кількамісячне провадження цер
ковного хору, для якого Гайворонсь
кий уложив Службу Божу, і завіду
вання музичною частиною Театру
при Народному Домі — давали йому
можливість прожити, однак праця
при Театрі забирала Михайлові всі
фізичні сили. Він звичайно діставав
якусь бідну „партитуру", яка служи
ла як точка опертя, щоб гладити но
ву музику та її для малої театраль
ної оркестри зоркеструвати, і то час
то на протязі одного тижня. Моя по
міч в його роботі була дуже обме
жена. Я помагав виготовити деякі
поголосники і досить часто грав —
також даром — з оркестрою на фор-
тепіяні, бо Михась боявся, щоб най-
млений піяніст не збився, тим більше,
що я часто помагав за фортепіяном
виучувати партії солістів та хорів.
Здається, що приготовлення музики
для Вія, — на протязі двох тижнів —
підкосило Гайворонського фізично.
Він писав безперестанку два дні та
дві ночі. Вія ставлено, здається, тіль
ки один раз, ноти десь пропали, а
праця в Театрі, зогляду на дефіцити,
скінчилася.
Консерваторія розвивалася, учнів
було вже поважне число. Замість М.
Стембера, учила фортепіяна Оксана
Назаревич, яка стала пізніше учени
цею славного львов'янина М. Розен-
таля. Ось картка з вакацій М. Гайво
ронського з 7-го червня 1925 р . : „Ром-
ку, добре виїхати з Ню Иорку. Я по
пав в дуже гарні сторони (Cochec-
ton, N. Y.). Я обгорів і на руках мо
золі від весел. Ти мусів би сюди хоч
на пару днів приїхати". Ось уривок
з іншого листа: „З учнями роби спо
кійно, краще хай учень має менше
завданого, а на лекції промовляй до
амбщії і час від часу питай, чи ро
зуміє. Кажу це — Ромку — бо рад
би, щоб Ти менше мучився і був спо
кійний... І ти, брате пиши (компо
нуй — Р. П.). Не вийде одно — пи
ши друге. Я раджу так, бо хотів би
бачити Твою річ „Авс айнем ґусс".
Дня 7-го липня 1926 р. Михась пи
сав: „Цікаво, скільки учнів осталось
на вакації. Чи вже з „лісом" (т. є з
контрактом на нове поміщення в Ук
раїнському Домі ч. ЗО на Сьомій ву
лиці — Р. П.) Ти полагодив? Я ні
чого не роблю, хіба читаю англійсь
кі книжки або переглядаю деякі кон
церти (Гайворонський писав про
скрипкові концерти, які я йому на
вакації визичив. Цією формою Гай
воронський цікавився, бо думав бра
тися за писання скрипкового або фор-
тепіянового концерту — Р. П.). Тро
хи холодно тут (Лейк Гантінґтон,
Н. И. — Р. П.). Що Ти робиш? Я
рад би почути, що Ти чимсь дуже
89