Basic HTML Version
яких він знав багато. В своєму ми
стецькому житті Садовський мав ба
гато до діла з управителями теат
ральних оркестр — людьми різного
калібру — і Гайворонський, ентузі
аст української музики, талановитий
композитор і добрий організатор, здо
був собі його признання. Він був іде
альною особою як дириґент та му
зичний директор театру, і завжди
вмів прилагодити в якнайскоршому
часі потрібну для театру музику. Йо
го музика була завжди відповідна
й вартісна, хоч могла виглядати
скромно та стримано. Гайворонський
ціле своє життя умів знайти і ском
понувати відповідну його замислам
музику і розробити її під гармоніза-
ційним, формальним та інструмента-
пійним оглядом в змістовну цілість.
Михайло особисто піддержував зв'яз
ки з усіма музиками, які проживали
в Кам'янці Подільському, особливо
зі Стеценком та Леонтовичем. Ми, мо
лодші, часто сходилися з Нижанків-
ським та Михайлом Голинським. Все
те мало глибокий вплив на музичний
розвиток Гайворонського. Все таки
Гайворонський, як музика, фунда
ментально різнився від Нестора Ни-
жанківського, від мене і, можливо,
від великої більшости сучасних стар
ших і молодших галицьких музик.
До Львова приїхав Михайло в 1912
році вже з усталеною композитор
ською технікою, набутою в епіґонїв
галицького музичного барокко, в
особі Василя Цалинюка, свого ті-
точного брата і свого першого учи
теля, а головно у знаменитого музи-
ки-органіста Франца Коньора. Цю
непересічну атмосферу в обставинах
Західньої України тих часів треба
доповнити впливом на Гайворонсько
го, таких його заліщицьішх прияте-
лів-музик, як о. Іван Туркевич (який
потім переїхав до Львова) та профе
сор математики Є. Стражинський.
Що вплив клясицизму був дуже по
мітний у Михася, свідчить факт, що
в цьому ранньому періоді свого му
зичного життя він переписував твори
К. П. Ем. Баха і що цей же самий
ідол Йосипа Гайдна був водночас
ідолом і Михася і музичних діячів
Заліщик, учителів Гайворонського.
Якщо зважити, що Михасеві часи та
обставини були багато пізніші, в За-
ліщиках існував майже подібний му
зичний центр, що його створив був
колись під Віднем И. Гайдн при дво
рі князя Естергазі з
допомогою
зразкової симфонічної оркестри, по
дібно як це було в Мангаймі при
дворі палятинського Електора, а та
кож в українських музичних цент
рах у Глухові в Кирила Розумов-
ського чи в Підгірцях у Вячеслава
Ревухи-Ржевуського. Сильний вплив
на західньо-українські землі мавкля-
сицизм музикального Львова, ступ
нево закрашуваний
романтизмом
19-го століття в особах Й. Айснера,
що був пізніше учителем Ф. Шопена
у Варшаві, як теж сина великого
Моцарта, що також мав імена Вольф-
ґанґ Амадеус Моцарт, великого скри-
пака Карла Липинського, Стан. Сер-
вачевського, пізніше Никодима Бер-
надського й інших. Що музичне жит
тя Львова було живе та агресивне і
що воно держало тісний зв'язок з
„провінцією" свідчить факт, що у
Львові в першій половині 19-го стол.
працювало щонайменше вісім скрип
кових майстрів, в порівнянні з
тільки трьома майстрами в початках
20-го століття.
Для Гайворонського, що вийшов
зі школи клясицизму, ідеалом музич
ної техніки була чистенька фактура,
смак в уживанні скромних гармоніч
них сполук і симетрія та стриманість
в способі музичного виразу. Пізніше
його розвиток виказує в музичному
вислові ширший діяпазон у змислі
новіших часів, а інтернаціональний
вислів клясицизму заступає романти
ка української народної пісні. Однак
характеристичним для Михася було
велике задоволення, — коли
йо
му вдавалося відкрити, що якась на
родна пісня нагадує якийсь клясич-
ний танок 18-го століття. Цього я не
хочу заперечувати, тому, що шля
хетна музика вісімнадцятого
сто
ліття додала до скарбів української
народної пісні деякі музичні зразки.
Раз прислав мені Михайло пояс
нення до скрипкової сюїти, написаної
в 1932-му році: „Друга частина, Га-
вотта (на лад старого поважного
«7