Basic HTML Version
E. H. Матросов повторив Гончарен-
кову теорію про запорожців на Аляс
ці в своїй статті в першому Календарі
Українського (тоді Руського) Народ
ного Союзу,
13
а також, разом із опо
віданням про Беняка, у журналі
„Историческій Вестншсь".
14
Обидва Гончаренкові оповідання,
про алеутів і Беняка, — фантазія, од
наче з деяким історичним підкладом.
Ніякого походу запорожців через Си
бір до ріки Амуру та їхньої виправи
на Аляску, як це оповідає Гончарен
ко, історія не знає, але відомо, що
після зруйнування Січі частина ко
зацької старшини, між ними запорізь
кий суддя Головатий і, правдоподіб
но, інші урядовці суду були заслані
до Тобольську. Біограф губернатора
Аляски, А. А. Баранова, Кирил Хлєб-
ніков
15
оповідає, що в 1809-му році
„приказнослужитель (судовий урядо
вець — Я. Ч_), сосланьїй вт> Сибирт.
на поселеніе, а потомт, поступивший в
промьішленье, Наплавковт»" разом із
двома „крестьянами" Поповим і Сі-
доровим та поляками Лещинським і
Березовським, затіяли змову, щоб ски
нути Баранова й зорганізувати з А-
ляски, Камчатки, Курільських, Але
утських, а по змозі й Гавайських ост
ровів республіку. Коли б не пощас
тило цього зробити, тоді змовники
мали захопити собі корабель і втіка
ти на Великодній Острів або на
якісь інші незалюднені острови на
півдні. Сідоров і обидва поляки дока
зали про цю змову Баранову. Тоді
Наплавкова (правдоподібно називав
ся Наплавко) арештовано й відіслано
назад на Сибір. Можливо, що десь
збереглися якісь перекази про запо
різьке походження Наплавка та про
інших поодиноких українців на А-
лясці, як приміром, Дем'яненка (ова),
із „Положене Русинбв в Сполучених
Державах Пбвнбчнои Америки". Напи
сав Граф Лелива. „Першій Руско-Аме-
риканскій Календарь Союза на рбк
1897", впорядив Нестор Дмитрбв, Мт.
Кармель, з друкарні „Свободи".
і* Е. Н. Матросов. „Заокеанская
Русь". Историческій Вістнигсь, т.т. 67,
68. Ст. Петербурга, 1897.
і= Кирилл'ь Хлібникові. „Жизнеопи-
сание Александра Андреевича Барано
ва". Санктпетербургь, 1835, ст. 127-133.
що загинув із рук тубільців у місце
вості Якутат,
16
але це були тільки о-
диниці.
17
Ніякої колонії козаків на
Алясці не було.
Щодо „козака Беняка", то Гонча
ренко певно десь почув про пригоди
Маврикія Августа ґрафа Беньовсько-
го, родом із села Вербова біля Нітри
у Словаччині, що одідичив був має
ток у польській Литві, потім потрапив
у конфлікт із російським урядом, був
засланий на Камчатку, там побунту
вав в'язнів, захопив із ними корабель,
заплив на Мадагаскар і прожив там
12 років. Пізніше побував в Америці
(1780 р.) і в Европі, після чого по
вернувся на Мадагаскар і тут заги
нув 1786 року, зчинивши якийсь бунт
проти французів.
Драгоманов зразу ж скритикував
Гончаренкову теорію, та вона свого
часу наробила багато галасу в ро
сійській і польській пресі.
Десь на початку сімдесятих років
Гончаренко вживав візитової картки
зі своїм іменем і прізвищем англійсь
кою мовою, і круглою мапкою, на
якій подані обриси Аляски, Камчат
ки, Зеленого Клину й сусідніх остро
вів. Комерційно ця картка показува
ла, що Гончаренко знавець і дорадник
у справах цієї частини світу. Політич
но він пояснював її, як обриси май
бутньої тихоокеанської козацької У-
країни.
Про зв'язки Гончаренка з українсь
кими іміґрантами в східній частині
З'єдинених Держав мало відомо. На
прикінці 90-их років Гончаренко вис
лав до „Свободи" ті числа газети
„Сан Франсіско Еґземинер," де опи
сувано важке становище українських
іміґрантів на Гавайських Островах.
На підставі цього матеріялу редактор
„Свободи" о. Іван Ардан розпочав ак
цію, що закінчилась успішно полег
шеннями для тих гавайських укра
їнців.
У Календарі УНСоюзу на 1901 рік
надруковано біографію Гончаренка
та його фотографію. У роках 1901-
16
Н. Н. Bancroft,
op. cit.
" Ярослав Чиж. „Вістки про Укра
їнців в Америці перед Горожанською
Війною". Календар Укр. Роб. Союзу на
рік 1937, Скрентон 1936.
78