Basic HTML Version
АНДРШ АГАПІИ ГОНЧАРЕНКО
Написав Ярослав Чиж
Третього червня
1
1916-го року в
містечку Гайварді, повіту Аламеда
в
Каліфорнії помер Андрій-Агапій
Гончаренко Атенайос, родом із Ки
ївщини. На воротах його хутора був
напис червоною фарбою: „Україна",
а на дверах хати був синьо-жовтий
напис: „Свобода". Помер Гончаренко,
мавши 84 роки життя. Повний його
життєпис чекає ще на свого автора.
У цій статті задумуємо подати ко
ротко тільки те, що дотепер відомо
про життя, та важливіші джерела до
його біографії.
#
Андрій Гончаренко народився 19
серпня 1832 року в селі Кривині, Ра
домишльського повіту на Київщині,
в родині священика. Батько його, о.
Онуфрій, дістав цю парафію, як по
саг за дружиною. Андрієва бабка
в материній лінії була з роду київсь
ких міщан Богунів, а дід, Гарасим,
походив із козацького села Кам'янець
біля Хвастова, на Київщині.
2
Живучи ще вдома на селі, моло
дий Андрій зауважив, як „поляки-па-
ни поводились з нашим православним
людом, як на панщину гонив дівчат
вражий соцький і як бив їх батога
ми"; і це вбилось йому в тямку та
і Цю дату подає „Свобода" у посмерт
ній згадці про Гончаренка в травні
1916 р. і Текля Данис у „Спомині про
Агапія Гончаренка" в ^Народній Волі"
ч.ч. 71, 72 з 1929 року. „Народна Воля"
в посмертній згадці з 13 травня 1916
року подала дату 7 травня, a
New York
Times
з 8 травня 1916 p. дату — 6 трав,
ня (за Л. Биковським).
г Ці та дальші дані про життя А.
Гончаренка до того часу, як він виїхав
до Англії, узято з його української
автобіографії, надрукованої 1894 року
в 6-9 числах двотижневика „Народ".
Потім її видав у тому самому році Ми
хайло Павлик у Коломиї під заголов
ком „Споминки Агапія Гончаренка, —
українського козака-священика".
^ *
/ . * > .
•
Андрій Агапій Гончаренко
змалечку збудило в ньому симпатії
до поневолених та пригнічуваних.
Коли хлопцеві було вісім років, йо
го віддали до київської бурси, а коли
він скінчив її — до духовної семінарій
Року 1853 Гончаренко „з атестатом
богослова" постригся в ченці до Ки
ївської Печерської Лаври, прийнявши
ім'я Агапій, і цим ім'ям від того часу
він
звався постійно. Та монастирське
життя розчарувало його.
Київський митрополит Філарет узяв
молодого Гончаренка до своєї канце
лярії на посаду „книгодержця",
а
та
кож посилав його з усілякими дору
ченнями по монастирських та митро
поличих селах. Там Гончаренко на
дивився, як народ по селах бідує,
73