з АНГЛІЙСЬКОГО ГУМОРУ
Відомий оксфордський професор
відмовлявся визнавати існування сту-
денток-дівчат і завжди розпочинав
свої лекції в мішаних групах звер
танням:
— Джентлмени! . .
Навіть тоді, коли дівчат було в де
сять разів більше, ніж хлопців, він
все ж уперто повторював своє „джен-
лмени".
Одного разу професорові довелося
починати лекцію в групі, де було
п'ятдесят п'ять дівчат і один юнак.
Він пильно оглянув авдиторію, зці
пив зуби, поправив на носі окуляри
і почав:
— Сер! . .
**
*
Цей професор зовсім не був люди
ною неуважною. І коли в кімнату
вбігла дружина з газетою в руках,
він просто був дуже заглиблений у
свою працю.
— Ти бачив таке? — схвильовано
вигукнула вона. — Тут повідомлення
про твою смерть!
— Справді? — обізвався професор,
не відводячи погляду від паперів. —
Не забудь же надіслати квіти.
** *
Наречена одного молодого пись
менника привернула загальну увагу
на вечорі. Всі чоловіки хотіли танцю
вати з нею.
— Вона чарівна, — захоплено ска
зав хазяїн молодому письменникові,
— а її одяг це просто поема.
— Не одна поема, — відповів мо
лодий письменник, — а шістнадцять
поем, п'ять коротеньких оповідань і
дев'ять статтей.
**
*
Невеличкий, тихий, покірно сором
ливий, він попросив взяти його на
роботу за нічного сторожа.
— Гм, — сказав директор заводу,
недовірливо оглядаючи його. —
Але ж справа в тому, що нам потріб
на людина неспокійна і невгамовна,
людина, яка крізь сон з заплющени
ми очима може все бачити. Нам по
трібна людина з вийнятковим слу
хом, яка б схоплювалась прн най
меншому шарудінні, яка б завжди
прислухалася, запідозрюючи всіх на
вколо себе. Нам потрібна людина ве
ликої сили, енергійна і безстрашна.
Коротко кажучи, така людина, яка в
гніві була б справжнім сатаною.
— Чудово, — сказав, виходячи, бі
долаха, — я пришлю до вас свою
дружину.
**
*
Ідучи додому, Том сказав Фредові,
що має серйозно поговорити з дру
жиною про необхідність економії.
Зустрівши його на другий день,
Фред спитав:
— Ну як, ти прочитав своїй дру
жині лекцію з економії?
— Звичайно, — відповів Том.
— Є результати?
— Безперечно. Я вже кинув ку
рити.
НАВІГАЦІЮ ВІДКРИТО
Малюнок Ю. Козюренка
72