Basic HTML Version
вий вклад у зусилля нашої країни в
холодній війні та в допомогу, яку ми
даємо вільним націям світу в їх обо
ронних зусиллях. 40 відсотків зброй
них сил стаціонує в 73 закордонних
країнах, а потреба взаємного розумін
ня, зв'язку та добрих людських відно
син, для яких знання мови країни
необхідне, є вітальна. Ми пишаємось
ролею, яку наші випусники грають
у світі в зусиллях нашої країни вдер
жати мир".
Це є роля і завдання Військової
Школи Мов у Монтерей. І в цій шко
лі, між 29 мовами світу, навчається
і української мови, признаючи тим са
мим її важливість та її відрубність.
На відвідини цієї школи і вибрались
ми з адв. Пізнаком у вівторок 21-го
серпня о годині 7-ій зранку. Поїхали
тільки ми обидва, бо д-р Добрянський
все ще продовжував свої заходи, щоб
зустрітись з генеральним поштмай-
стром Соммерфілдом у справі „ви
звольних марок".
До Монтерей не так то далеко, але
ми рішили скористати з модерних за
собів комунікації і полетіли туди лі
таком. Із Сан Франсіско до Монтерей
всього пів години лету, але ми мали
пригоду: з уваги на мряку, літак не
міг приземлитись, і ми полетіли далі,
до недалекого містечка Салінас, звід
ки лімузина завезла нас уже на лето-
еище до Монтерей, де очікував нас
один із інструкторів української мови
у військовій школі, відомий автор д-р
Яр Славутич. Він і завіз нас до Пре-
зідіо.
Команда школи, командант полков
ник Кравс і декан д-р Гемилтон, були
попереджені про нас приїзд та очіку
вали нас, разом із головою україн
ського відділу, п. Александрівським і
інструктором у тому відділі п. Старо-
вим„ П. Василь Гришко, що теж є ін
структором у цій школі, був тоді у Сан
Франсіско в справі своїх громадянсь
ких паперів.
Ще по дорозі до Презідіо д-р Славу
тич завіз нас до місцевої міської біб
ліотеки, де саме тоді, старанням д-ра
Славутича та його симпатичної дру
жини, відбувалася виставка україн
ського мистецтва. Була вона приміще
на при самому вході до бібліотеки і
робила прекрасне враження. Багато
американських „західників" маля
вперше нагоду познайомитись не тіль
ки з такими чудовими творами укра
їнського мистецтва, як вишивки, кера
міка, писанки і т. п., але і з народом,
що їх створив. На виставці була теж
відповідна англомовна українська лі
тература.
У школі нас зустріли дуже тепло,
все показуючи та про все інформую
чи. Український відділ там наймен
ший, бо мав тільки п'ять інструкторів
(у порівнянні до 160 інструкторів ро
сійської мови), але тим не менше він
грає свою ролю, яка постійно збіль
шується, не в малій мірі завдяки на
полегливим старанням інструкторів.
Проте, військо є військо, і на цю тему
немає що багато розписуватись. До
дам тільки, що наша українська гор
дість із українського відділу в тій
школі була відповідно збільшена, хоч
і жалко робилось, що наша мова там
ще далеко не є така популярна, як на
це вона заслуговувала б. Ті юнаки ук
раїнського походження, що є тепер і
будуть в найближчому майбутньому у
військовій службі, могли б багато до
помогти в поширенні популярносте
української мови серед своїх амери
канських товаришів і цим причини
тись до того, щоб більше вояків зголо
шувалась на українські курси.
О год. 3-ій пополудні того дня ми
вже знову були в Сан Франсіско, зно
ву були в „коров'ячому палаці" на
конвенції та слухали одушевляючої
промови одного з найвидатніших рес
публіканців і американських патріо
тів, великого мислителя і державного
мужа, бувшого президента Герберта
Гувера. Конвенція влаштувала йому
величезну овацію.
Підсумки нашої місії
На конвенції були ми ще і в се
реду, 22-го серпня, а ввечорі того
дня, попрощавшись із тими числен
ними нашими приятелями та знайо
мими, з якими можна було зустрі
тись, ми вже були назад в поворот
ній дорозі до Ню Норку. Наша місія
до міста Золотих Воріт була закін
чена.
Які ж підсумки з цієї місії мож
на б зробити? їх видно вже з опису
нашого перебування в Сан Франсіско.
70