Basic HTML Version
вої революції, яка привела до упадку
уряд Керенського і проголосила
свій 3-ій Універсал, уже про створен
ня окремої Української Народної Рес
публіки, хоч і в федеративному зв'яз
ку з російським та інтими народами
колишньої Російської імперії. Цим
своїм актом Центральна Рада зроби
ла 'черговий успішний крок в творен
ні державного життя України.
Третій період, що в нього ввійшла
Україна після проголошення Цент
ральною Радою 3-го Універсалу, був
послідовним продовженням змагання
українського народу творити й орга
нізувати самому своє власне життя.
Не зважаючи на всі намагання боль-
шевицької Росії задушити молоду Ук
раїнську Народну Республіку, всупе
реч усім большевицьким акціям і під-
лазкам, Україна стверджує свою дер
жавність і починає ставити рішучий
опір тим чи іншим вимогам централь
ного, тоді вже большевицького, уря
ду. Проти волі російських большеви-
ків, Центральна Рада дозволяє перей
ти донським козакам через терито
рію України, наказує роззброювати
збольшевизоваві військові частини,
що пробивалися з фронту на Москов
щину і — що більше — забороняє
вивозити харчові продукти з України
до Росії. В цій уже цілком суверен
ній самостійницькій політиці підтри
мує Центральну Раду навіть, склика
ний большевиками в грудні 1917 ро
ку Всеукраїнський З'їзд у Києві, біль
шість делегатів якого підтримала по
літику Центральної Ради. Підтрима
ли цю українську політичну репре
зентацію також Українські Установ
чі Збори, що відбулися наприкінці
грудня 1917 року і дали величез
ну перевагу українським національ
ним партіям над большевиками. Ро
сійські большевики були примушені
„організувати" в Харкові свій влас
ний „український уряд" і наказувати
йому закликати собі на допомогу ро
сійські військові з'єднання під про
водом Антонова. Всі ці заходи петро
градський уряд народних комісарів
під проводом Леніна завершив фор
мальним виповідженням війни моло
дій Українській Державі і збройним
походом проти неї.
У такій загрозливій ситуації, в та
кій трудній годині Українська Цент
ральна Рада проголошує 22 січня
1918 року Четвертий Універсал про
те, що „волею, силою і словом" укра
їнського народу „створилася на Ук
раїнській Землі свобідна Українська
Народна Республіка" — „самостійна,
ні від кого незалежна, вільна, суве
ренна Держава Українського Наро
ду". Універсал цей став світлим, ве
личним завершенням наполегливих
однорічних державнотворчих зма
гань України, Великою Хартією її
прав на суверенне державне життя.
Тому роковини Сімнадцятого відзна
чаємо, як велику річницю подій та
актів, покладених в основу українсь
кого державного життя, у тривкий
фундамент українського державниць
кого думання. Цих подій та актів не
перекреслить ні збройна окупація
України, ні заперечення права на її
самовизначення, ні таке чи інше, ім
перське чи федералістичне „неперед-
рішенство".
32