Basic HTML Version
від темпераменту прихильників і про
тивників зміни в самих громадах. В
одних ставляться до того досить фі
лософічно, а в інших розпалюються
запеклі суперечки, акції і протиакції,
як це звичайно буває у вільних сус
пільствах при розв'язуванні проблем
з довгою традицією.
В цих дебатах повторюється бага
то старих і видвигається деякі нові
аргументи. Прихильники переходу на
новий стиль покликаються на „прак
тичність", на американські умовини,
на складну проблему шкільних дітей
і молоді та на саму суперечність жит
тя за новим стилем і святкування за
старим. Противники зміни мають за
головний аргумент „духовий зв'язок"
з усім українським народом, пригад-
ку, що „практичність" не перешкоди
ли нашим піонерам зберегти цю тра
дицію ітой духовий зв'язок з народом
на рідній землі упродовж шістьох де
сятиліть і подібне.
Очевидно, є ще й третя категорія
людей у цій проблемі, себто індифе
рентні, які признають рацію тим і ін
шим і воліли б, щоб цю справу не
роз'ятрювалось публічними дискусія
ми.
Хто має тут рацію ? Правду сказав
ши, в цій, як і в кожній, проблемі,
кожний має свою рацію, кожний ар
гумент має свою переконливу силу.
Чи можна б у цих дебатах стати по
якомусь боці, наприклад, „Свободі"
і піддержувати одну якусь розв'язку?
Звичайно, можна, бо й кожний з нас
має на цю справу свій погляд. Проте,
церковний календар — це в першу
чергу справа Церкви і церковної вла
ди. На початку цієї статті ми свідомо
покликались на ту, що була надру
кована в „Свободі" 60 років тому.
Отже, якщо цієї справи ще яе розв'я
зано досі, то немає виглядів на те,
щоб тепер можна принаглити її роз
в'язку газетною полемікою. Немає
ніякої Гарантії, що це справді допо
могло б у цій розв'язці. Нам здається,
що саме в цій справі час буде добрим
лікарем, який допоможе її розв'язати.
Тому єдине, що ми можемо рекомен
дувати, це — спокій і здержливість
у полеміці. В цій, як і в кожній ін
шій справі, нам треба багато взаєм
ного розуміння і вирозуміння, а де
мократична система, яку ми всі рес-
пектуємо, дає нам базу для вирішу
вання кожної, навіть найскладнішої
і натруднішої проблеми.
Теперішня непевна і грізна міжна
родна ситуація та наші завдання і
обов'язки, як громадян цієї благород
ної країни, як і членів одної великої
української спільноти, радше радять
нам не витрачати великої енергії і до
рогого часу на внутрішню боротьбу
в справі календаря. Це не значить,
що ми не повинні цією справою вза
галі інтересуватись. Навпаки. Але ми
є проти ставлення тієї проблеми на
першому місці, „на вістрю меча" і
проти витрати нашої народної енер
гії на неперебірливу полеміку саме
в цій справі. Сьогодні бо нам потріб
не національно-політичне єдиномис-
ліє, воно потрібне нам, можливо,
більше, ніж будь-коли досі.
27