Basic HTML Version
. . .
отож знову, „мате"...
ско". М'ясо задимлене й навіть напів
сире, але дуже смаковите й здорове,
бо ввесь лій з нього стікає просто в
вогонь. Його поливають окремою під
ливою з оливи, оцту, часнику й пе
трушки. До того дають хліб, салату
й внно, розпущене зі звичайною або
содовою водою.
,
О п'ятій год. по полудні, після обо
в'язкової „сієсти", п'ється „молоко"
(ляче). Це велике переборщення, бо
молока там ніхто, крім найменших
дітей, не п'є. Отож знову „мате", чай,
чорна або біла кава, або ж врешті
мате з молоком дітям- Вечеря майже
ніколи не різниться від обіду. Часом
замість „асада" їдять „біфи", або т.зв.
„тортізю". Це порізана варена барабо
ля, вимішана з сирими яйцями й ви
смажена в оливі.
Недільні обіди, як колись у нас на
селах, мають за головну їжу мучні
страви, які додають до м'ясних. Це
в першу чергу італійські „тажаріни".
Це різної величини й форми макаро
ни, политі помідоровою підливкою з
м'ясом та посипані тертим сиром, пар
мезаном. Ця страва має велику попу
лярність в аргентинців, але, спожива
на в великих кількостях, наводить
безсонницю, надмірне товстіння, не
дугу печінки і т. п. Страви, привезені
з Італії, не обмежуються до „тажарі-
нів". Італійці хваляться, що їхня кух
ня знає понад сто мучних страв. Най
смачніші з них це „равіолі". Це ма
лесенькі варенички, вирізувані й за
клеювані окремою машиною, зі смач
ними начинками. Начинки роблять
з мізґу, шинки, яєць, вареного шпіна-
ту, оливок, (маслин), тертого сиру, ча
снику, цибулі й петрушки. їх полива
ють маслом і помідоровою підливою
„туко", та обов'язково посипають пар
мезаном.
На більші прийняття печуть на во
гні півнів, качок, крілів, а для масо
вих бенкетів цілого барана, пів ялівки,
теля, тощо. До птиці подають салату
з майонезом, до барана часник з оли
вою й петрушкою, а на кінець киселі
й овочі.
,
На Різдво їдять обов'язково курку
й п'ють тамошній шампан — „сідру".
На десерт їдять „турони" — нуґат,
зварений з американських горішків,
але він твердий, фабричний і не такий
смачний, як наш. Крім того на вибаг
ливіших прийняттях подають анана
си з льодом і вином.
На Великдень печуть поросят, п'ють
пиво, вино й обов'язково соду. На
солодке їдять торти, які мають смак
солодкого хліба, пообливані білими
або жовтими склицями й прикрашені
купованими штучками, мало естетич
ними й дешевими, а найбільше їдять
„пан дульсе", тобто булочки з родзин
ками, горіхами та сушеними овочами.
Та найчастіша форма прийняття
— це т. зв.. „вермут". Його п'ють зі со
довою водою а закусують дрібнесень
ко порізаним сиром, ковбасою, масли
нами та кислими огірочками. Все те
набирається виколювачками до зу
бів. Весільні та уродинові прийняття
мало різняться від „вермуту", хіба
додатком „канапок" — м'якого хліба
з верствою шинки й зеленої салати.
Згаданий торт з кількома поверхами
й всілякими ангеликами, пташками,
рожами, на весіллі розрізує молода
з великою нарадою, а на уродинах
юнак чи юначка гасять за одним по
дувом всі свічки на торті. Свічок
стільки, скільки років дитині- До ньо
го подають вино, пиво та різні „кока-
коля". Все, звичайно, заморожене,
або взимку — гарячу, чорну каву.
158