Basic HTML Version
ними обличчями, вичікуючи нових
знайомств. їх привозять сюди на по
каз багатії з Шикаґа, чи Ню Иорку,
і коли не пощастить за першим разом,
пробуватимуть вдруге і втретє, аж
доки якісь дві оливні компанії не
сполучаться разом і не стануть муль
тимільйонерами.
Ви тікаєте звідсіля чимскоріше, бо
з кожного кутика віє на вас чужи
ною, порожнечею і облудою.
Правда, ви не тремтите, що хтось
у тому моменті закрався до вашої кім
нати і пограбував дорогоцінні бри
льянти. Хай журиться тим нюйорксь-
ка ювелірна компанія, аґент якої що
року падає жертвою спритного гра
бунку. Ось знову мистці-злодії забра
ли в нього безцінну валі зочку. . . і
пропали безслідно. Як добре не бути
багатому. . .
Ну що ж, вернетеся до своєї тихої,
привітної кімнатки за 4.50 дол. на
день, чи може захочете випити ча
рочку перлистого напою за два з по
ловиною доляра?
Ваша воля!
Боа констріктор др імає . . .
Понеділок. — Прокидаєтеся дещо
пізніше і знову лагодитеся в дорогу.
Тим разом вибираєте мавп'ячі джунг
лі., За 20 миль від Маямі на південь, в
диких, просторих джунглях розта
шована ціла мавп'яча республіка.
Входите туди огородженим дротяною
сіткою тунелем (1.80 дол. від особи)
і даєте себе подивляти мавпам, що
вільно плигають з дерева на дерево.
Тут їхнє ніким не обмежуване цар
ство, правдивий рай на землі. Чиясь
запопадлива рука збудувала мавпам
басейн, де вони залюбки купаються,
скачуть з дошки, і вигадують різні
витівки. Ось в малому віддаленні мав
п'ячий театр. Це вже не природне,
дике життя, а правдиве, культивова
не мавп'яче мистецтво.
Пара акторів-шимпансів готова по
казувати різні штуки. Вони здають
іспит з рахунків, пишуть, танцюють,
наслідують Ліберачі і розважають
публіку, що громадно тиснеться до
сцени. Хочете взяти меншого шим-
панса на руки і зробити собі знімку?
Волохате, тепле сотворіння, що ва
жить біля 20 фунтів, пригорнеться
до вас, мов дитина. Не бійтеся, тут
нема небезпеки.
Я знаю, що дві години проминули,
як дві хвилини, і що ви раді б лиши
тися тут довше, але час тікає, а про
грама на понеділок ще не вичерпана.
Невже ж не хочете побачити най
більш отруйної кобри і лінивого боа-
констріктора, що дрімає після важ
кої операції з жертвою, споживши
здорового барана (квиток вступу 1.40
дол.). Директор маямського Серпен-
таріюм Вільям Е. Гаст, єдина люди
на на цілу Америку, що без ніякої
охорони, свобідно порушується між
отруйними зміями. Він же ж за
відувач дослідчого інституту при Сер-
пентаріюм, що продукує іньєкції про
ти вкушення.
Пригляньмося, як звинно добуває
він їдь, потрібну для медичних ці
лей. Найперше ловить гадюку на
паличку, опісля тією ж паличкою
притискає її голову до землі, хапає
двома пальцями за підгорля і поти
лицю і прикладає зміїного рота до
скляночки, накритої ґазою. Змія
страшними зубами наколює біле по-
лотенце, і в ту мить чайна ложечка
їді, кольору помаранчевого соку,
спливає до посудини. Процедура за
кінчена. На чергу йдуть інші змії, а
завтра історія повториться наново.
Ви ще раз ідете поглянути на боа-
констріктора (пітона), але він і далі
занурений в тяжкій, покріпляючій
дрімоті. Потрясаючі сцени, коли той
ненажера кидається на живу жертву,
обмотує її і розторощує, щоб опісля
ковтнути — недоступні для публіки.
Ви чимскоріше виходите звідсіля.
Безліч малих і більших вужів, що
обарінками звисають з дерев (мов в
раю) наповняють вас відразою. Ціка
ве, повчальне, але огидне.
Вам напевно присниться вночі от
руйна кобра і пітон, але сон — ма
ра, до ранку щезне і забудеться.
Новітній Робінзон
Вівторок. — Ще лише два дні на
Маямі, а так багато небаченого. От
хоч би орхідеєві джунґлі, що займа
ють 25 акрів простору. Там правди
вий рай орхідей в прерізних відтін-
138