Basic HTML Version
Гнат
Хоткевич із
своїми студентами
Вештався він і серед нашого найкра
щого війська — наших новітніх За
порожців, а навіть їздив на броне-
потягу „Хортиця". Про це недавно я
довідався від запорізького кіннотни
ка з Полку Чорних Запоріжців Дмит
ра Ґонти, що командував його кін
ною батерією, при якій якийсь час
їздив Митяй. Між іншим, це завдяки
Митяєві Гонта зацікавився бан
дурою й сам став кобзарем. А недав
но в журналі „Київ" умістив він
вельми цінну статтю, присвячену па
м'яті кобзаря Костя Місевича.
Антін Митяй в тому ж 1919 році,
на Канівщині, ходив з повстанцями.
„Серед повстанських вояків, —
пише Медвинець, — Антін викону
вав ту ролю, що й колись виконува
ли сліпі бандуристи серед запорізь
ких козаків. 1920 року знову бере ве
лику участь в протибольшевицькому
повстанні Медвина, в якому він піз
ніше трагічно й загинув".
(Медвинець. „Бандурист-революціо-
нер Антін Петюх". „Українські Вісті
ч- 60. 1950. Новий Ульм).
підтримані українськими большеви-
ками та українськими лівими соція-
лістами (незалежниками та бороть-
бістами), швидко поширювали „на
родну" владу. Московські больше-
вики перевершили московських ца
рів. За царської влади кобзарство пе
реслідували, а тепер почалося вини
щування кобзарів. Вже за кілька мі
сяців після повалення Гетьманщини,
члена моєї першої Капелі Кобзарів,
Андрія Слідюка, розстріляно коло
Старокостянтинова. Членові капелі
кубанському козакові Михайлові Те-
лізі й мені пощастило виїхати за кор
дон, решта капелян поховалась. В
1920 році, десь по Зелених Святах, в
Одесі, розстріляли московські боль-
шевики видющого кобзаря Литвинен-
ка, а його кобзу сконфіскували. Ці
каво, що перебираючи його речі, во
ни знайшли замовлення на нову ве
лику бандуру й негайно поспішили
до майстра, щоб її забрати, але вона
була вже десь добре захована.
Ми згадували вже за сліпого коб
заря Антона Митяя. В 1919 році бу
вав він часто з українським військом.
117