Basic HTML Version
— „Нас, пане, навчили!"
Про переслідування кобзарів та
— „Я вас навчу! Заваліть їм!"
взагалі про їх тяжке, безправне ста-
Взяли й завалили, —
новище говорить довший вірш, скла-
Випарили у московській
дений якимсь кобзарем і занотований
Бані-прохолоді.
інж. Гнатом Хоткевичем, одним з
Отак пісні Богданові
перших видющих кобаарів-інтеліґен-
Стали їм в пригоді!"
тів. Подаю його тут в скороченні:
„Як на славній Україні кобзарі, лірники проживають,
А великі пани про їх нічого не знають,
Як вони, бідолахи, страждають,
Через те, що грошей, а частенько й хліба не мають.
А чому ж вони не мають?
А тому вони не мають, що куди не підуть,
Не дуже їх улюбляють,
Відусюди проганяють,
Усякої волі лишають.
Усюди нас б'ють, усюди нас лають,
А стрінешся з начальством — в поліцію забирають.
Іде собі кобзарик, нічого лихого не думає, не гадає,
Про себе мугиче-епіває-
А тут його на ріжку вже поліцейський дожидає,
І зараз його бідолаху в поліцію забирає.
По вулиці йде, пхає та штовхає,
І кобзу йому, нещасному, на шматки розбиває.
Що ж він його у тюрму запихає,
Коли він і так темний, світу Божого не видає?
Нащо його в ту тюрму садовити,
Коли йому безщасному й без того тяжко в світі жити?
Ой, пани ж ви, добродії! Добру ви ласку майте,
І нам хоч маленької волі дайте,
Щоб вільно могли ми ходити,
Шматка хліба просити.
Бо що заграєм, заспіваєм,
З того тільки й пропитання ма єм . . . "
Таке становище кобзарів тяглося концерти, вечірки, з'їзди тощо. Це в
до XII археологічного з'їзду, що від- ті часи звернув на себе увагу мій су-
бувся в Харкові, в 1902 році. На нім сіда кобзар Іван Кучеренко (по ву-
виступило сім сліпих кобзарів разом личному — Кучугура) з козацької
з Гнатом Хоткевичем, що треба дума- слободи Мурафа, Богодухівського по
ти спричинився до того виступу. Co- віту, на Слобожанщині, що була за
льові й гуртові точки кобзарів спра- 7 кілометрів від мого рідного села
вили добре враження на членів з'їзду. Шарівки-
Було ухвалено просити уряд, щоб
У нас він був завжди вітаним, а
кобзарям було вільно ходити.
навіть з кобзарем Павлом Гащенком
З того часу теоретично переслі- з с. Костянтинівки, того ж повіту,
дування кобзарів скінчились, фак- він наспівав пісню „В чарах кохан-
тично ж кобзарі й далі мали всякі ня" до фонографа, який тоді був з'я-
пригоди. Проте, їм вже стало багато вився і яким мій батько захоплював-
вільніше. З часу революції 1904-1905 ся, роблячи з розбитих валків нові
року сліпих кобзарів все частіше за- для наспівання. Тож тоді була змога
прошують на різні імпрези, як от дізнатися про всякі пригоди того най-
115