Basic HTML Version
ДО МАРТИРОЛОГИ КОБЗАРСТВА
Написав Василь Ємець
Немає на світі народу, який ставив
ся б до свого національного музич
ного інструменту з таким пієтизмом,
з яким ставиться український народ
до свого понадтисячолітнього музич
ного інструменту, що у своїм первіс
нім вигляді й у своїй первісній назві
— „кобза", був знаний йому ще в
початках нашої княжої доби..
Той пієтизм особливо позначився
за старих гетьмансько-козацьких ча
сів. Він залишив глибокі сліди не
тільки в переказах, байках, леген
дах, в різних мальовилах, у віршах,
але особливо в козацьких піснях та
козацьких думах. Кобза була немов
матеріяльним засобом, з допомогою
якого виявлялась духовість козака,
його радість, журба, відвага, нена
висть до ворогів та його гаряча лю
бов до Козацької Матері — України.
Треба підкреслити безсумнівний
факт, що грання у кобзу (так — „У
кобзу", а не „на кобзі", як ми тепер
спотворили наш старий козацький
вислів!) було поширене серед ко
зацтва взагалі, а не тільки серед ста
рих чи нездужаючих або покаліче
них козаків, як про те дехто тепер
пише. Уміння грати у кобзу входило
в дефініцію прикмет українського ко
зака та його пієтизму до „кобзи —
дружини вірної, бандури мальованої",
як то співається в думі „Про смерть
козака-бандурника".
Між іншим, зазначу при цій наго
ді, що називання кобзи „бандурою"
не тільки в народних масах, але
й серед самих сліпих кобзарів не бу
ло популярним та й в старі гетьман
сько-козацькі часи тої назви рідше
вживали. Можливо тому, що назва
„бандура" з'явилась десь в XVI сто
річчі, тоді як назва „кобза" мала за
собою вже перед тим довгі віки іс
нування. Недурно й Тарас
Шевченко
Бандурист Василь Ємець
свій збірник вогненних віршів назвав
„Кобзарем", а не „Бандуристом"-
Коли Москва в другій половині
XVIII віку знищила Гетьманщину і
скасувала Козацтво, пам'ять про на
ші рідні гетьмансько-козацькі часи
жила здебільшого в підсвідомості
нашого народу. Вони пригадува
лися хіба козацькими могилами, ко
зацькими піснями, окремим козаць
ким станом, що існував на Полтав
щині та Чернігівщині до самої рево
люції 1917 року, та козацькою мовою.
Кажу, козацькою, бо не тільки на Ку
бані, але й на згаданій вище Полтав
щині та Чернігівщині люди, що па
м'ятали про своє козацьке походжен
ня, вживали термінів „козацька мо
ва", „козацька пісня" і т. д.
113