Basic HTML Version
Р о б і т н и к
п р о
З о л о т и й
Ю в и л е й
„ С в о б о д и".
Пів с тол і т тя Ти ши р и ла просв і ту між н ашим н а р о д ом. І д б а ла про
пол і пше ння дол і р о б у ч о го люду. Ломи ла Ти не одну т яжку скалу, про
м ощуючи нам шл ях до к р ащої будуччини. Пів с тол і т тя Ти була н ашим
п р о в і д ни к ом: р об і т ник о ви, фа рм е р о в и, би з не сменови.
Пів с тол і т тя Ти б о р о л а сь з ус іми н ашими в о р о г ами. Пів с тол і т тя
усувала к о л о ди, що їх клали То б і свої й чужі , п р ямуючи д о пр а вди і
по с т упу б ез ля ку і знев і ри.
Пів с тол і т тя Тебе валили, що б і сліду з Тебе не о с т а ло. А не стало
сліду з тих, що Те бе колись в алили, як і не стане сліду з тих, що Те бе
т епер п р о б ують в а лити.
Ти не к ривила д ушею, хоч т ак мно го було й є т аких, що хо т і либ
Те бе викриви т и. Ти б о р о ни ла і б о р о н иш пр а в ду і в к а з у єш на д о б р ий
і про с т ий шл я х, я кщо т і льки хто хоче ту пр а в ду п і зна ти і т ой шл ях
д о б а ч и т и.
Служил а сь не кому і ншому, а т і льки нам, і с л ужиш далі нам, н ашим
д і т ям і внукам. Л а в р о в ий в і нець Тоб і в ід нас за Тв ій труд.
Тим, що в „ Св о б о д і" пр а цюв а ли, а їх уже нема м іж нами, хай їм
буде з емля л е г к ою як перо і т епла з г а д ка від нас. А тим, що т епер пра
цюют ь , ща с ти їм Б оже , що б ща с л и во далі йшли тим с амим шляхом»
З н ов тим, що по них прийду т ь, щи ре по б ажа нн я, що б ішли сл і дами
сво їх попе р е дник і в.
Де с я т ки тисяч рук б е ру ть Те бе к ожн о го дня, шу к аючи в Тобі по
живи, а Ти це в і дчу в а єш і к о рмиш їх з д о р о в им к о рмом. Пів с тол і т тя
в д і б и р ає Те бе укра ї нс ька жі нка, жд у чи рано на п о р о з і своєї хати, як
лис т ар має п е р е х о ди т и. А як роб і т ник в е р т ає в е ч е ром з т яжк ої прац і ,
т о чи з а р а з не в и т а є т ь ся з Т о б о ю?
Вм ішуючи і сторичні опов і д ання чи статті з г а дк ами за наше мину
ле Ти навчила нас п і знати самих себе, с воє минуле, і пі днесла нас ду
х о в о.
Ти вносиш в хату, в родину, ща с т я, бо п о в ч а єш, як т р е ба чесно
жи ти і як вихо в у в а ти нам д і тей, що б з них люди були.
І в к ожний час, коли на с т упають чорні хма ри на укра ї нс ький нар ід
в стар ім кр аю, Ти не в а г а єшся бр а ти т ой нар ід в о б о р о ну і п о с т о я ти за
йо го слушні права. Б о л і єш йо го мук ами і шу к а єш к ожн о го часу спосо
бу, як йому помо г ти д і с т а тись на в олю.
Як 28-лі тній Тв ій чит ач ви т аю Те бе з З о л о т им Юв и л е єм від себе і
всіх тих, що так, як я в і дчув ають та і дуть т а ким с амим шл я х ом, на який
Ти в к а з у єш, з в і рою, що Тв оя пр а в да п е р еможе та що на т ій вільній
з емлі д ожи в е мо ще тої хвилини, к оли сонце волі й с в о б о ди з а с яє т а к ож
і над укр а ї нс ь кою з емл ею .
6
)
G
) Т а мж е , ст. 2, н а п и с а в : Т е о д ор Ма л и к,