Basic HTML Version
П р и в і т
в і д
у к р а ї н с ь к о г о
к о м п о з и т о р а .
Зус тр і нув я її д о п е р ва в Нов ім Світі. З а г о в о р и ла до мене р і дною
м о в ою і з а п р о с и ла д о себе в гост і.
„ Р о з к а жу т о б і " — к а з а ла мені •— „ про те усе, що з а пи с а л о ся у мо їй
памя ті в п р о д о вж мо й о го жи т т я , а може мій до с в ід прид а с т ь ся і тоб і ,
но вик о ви по цім боці океану. Зачну із т о г о , що з ачну з а п і з н а в а ти т е бе
із н ашими з емл я к ами, з н ашими ор г ан і з ац і ями і з нашим тут ешн ім
жи т т ям, а що буде дал і , п о б а ч имо ".
І почав я слухати її — рік за р о к ом. І не стямився, що то вже д в а -
ця ть літ минає нам у нашій д р ужбі Чи т аю її щоднини, а що би к р аще
її п і знати й з ро з ум і т и, з а ч ав поволі в г либлюв а т и сь в її минуле. І т ак
п е р е йшов всі її р і чники. У найд а вн іших р і чниках уже пап ір при читан
ню лома в с я. Та як б а г а то ц і кавих речей я т ам начит а в с я! Як б л и з ь к ими
стали мені усі ті, що при мо з ол ьн ій праці все мр і яли про к р ащу д о лю
покину т ої ними р ідної з емл і , а свою т яжку п р а цю о с о л о джу в а ли с обі
с во єю н е з а б у т ою пі снею.
Вона, та наша пісня, була їм чи с т ою же р е л ь н ою в о д ою в час спра
ги і в т оми. Вона, та рідна пісня, з о л о т ими к люч ами о т в ир а ла їм серце і
очі та в і дкрив а ла ч ар т і єї земл і, з якої вони вийшли . ..
По нитці пісні я йшов далі й стр інув тих, яких наші ч о р н о р о би на-
няли собі , щом їм пр а ця л е кшою з д а в а л а ся при ї хньому співі, та щ о б
їхні д і ти не виро с т а ли б ез знання укра ї нс ької мови і пісні. Ці „спі вці-
б а р д и " , ось ті Сіменович і, Андрейки, Ґ е ли і б а г а то інших, д о в г ими л і та
ми бере г ли по в і р е но го як н а й б і л ьшо го й н а й д о р ожч о го скарбу, ши рючи
з амилу в ання до нашої пісні й поша ну до нашої і сторії і обр я ду, до на
ших г еро їв в ід д а вних час ів аж до Укр а ї нс ь ко го С і чово го Стр і лецтва, а
при т ому з по в ною льояльн і с тю супро ти прибр а ної кра ї ни — Аме рики
і з п о в н ою люб о вю д о неї.
А що і де коли вони робили, те „ С в о б о д а" собі з а н о т о в у в а ла і по
д а в а ла до в і дома сво їм чит а ч ам, щи ро й т епло, з а о х о ч уючи до д а л ьшої
прац і .
У „ Св о б о д і" п о б а ч ив я о б р а з стремл і ння н аших г р ом ад до орг ан і
з о в а н о го жи т т я, від самих поча т к ів імі граці ї. „ Св о б о д а ", що є ч а с опи
сом Укр а ї нс ь ко го На р о д н о го Союз а, стала р е чником усіх нас та в і д з е р-
к а люв а ла думки п о д а в л яюч ої б і л ьшо с ті аме рик анс ь ких укра ї нц і в. І т ак
є і в сучасну пору.
Будучи з ац і к а вл еним в му з ичному ділі, я вичи т у в ав в „ С в о б о д і " з
о с о б л и в им з ац і к а вл енням про пр а цю в хор а л ь них та орх е с т р а л ьних
гуртках, про їх вис тупи і оц і нку виконання. Ст а вши д о праці у цій д і
лянці , опир а в ся я все на „Св о б о д у ", бо сам п о б а ч ив і пе р е кона в с я, я ку
в елику п і дд е ржку д а в а ла вона нам при орг ан і з ац ії н аших хор і в, як т і
ши л а ся їх пр а ц ею і р о з в и т к ом; як з а х опл е но в и т а ла н аших артист ів і
як рад і ла їхніми усп і хами. А при т ому все с т ояла на т а к ому с т ановищі,
що хо т і ла б а чити наших артист ів д о б р ими г р ома д я н ами, я ким на думці