Basic HTML Version
І т аке т р а пи л о сь у мо й ому жи т тю, що я опинив ся серед , , чужих",
хоч к і лька літ пр а цюв ав серед своїх людей . .. Від серпня 1939 року лис ти
в ід рідні, від прия т е л ів в стар ім краю пере с т али п р и х о ди т и. А т у т ешні
з на ком і , з д а в а л о с ь, в і дцуралис ь, з а бу ли за сво їми к л о п о т а ми про мене
і нераз
1
скука - туга наче змія о г о р т а ла ці ле єство . ..
Чи т ав я тоді Фр анко ве „В і дцур а лися люди мене" . .. І дв і чі на день
з а г л я д ав д о поч т о в ої скринки за лис т ом. І дв і чи п р и х о д и л о сь мені пов-
т а р я ти за Ше в ч е нк ом на з а с л а нню: І знов мені не прив е з ла н і чого поч-
та з Укра ї ни.
Та був у мене в і рний прия т е ль і тод і . Кожн о го дня я на ходив у
поч т о в ій скринці „Св о б о д у ". Це вона лучила мене із н ашим аме рик анс ь
ким жи т т ям і з укра ї нс ьким св і том. З неї до в і ду в а в ся я, що д і я ло сь т ам
„на ясних з ор я х, на тихих в о д а х" та й тут по н аших г р ома д а х. Не р аз
була вона д ля мене о д и н о к ою р о з р а дою . ..
Кі лька ра з ів я б ажав под і литись з кимсь рад і с тю чи з лиднями, не
т ак мо їми як н ашими. Мо в л я в, коли под і лимо сь нашим ща с т ям із при
я т елем, то ща с тя наше п о д в оює т ь с я, а як р о з к а ж е мо йому про н аше
горе, то воно мал іє до половини, бо хтось наче в з яв частину н ашо го
т я г а ру на себе. .. І т од і писав до „ С в о б о д и" д опи с , чи статтю. ..
Мушу т а к ож при з на тис я, що хоч д о в го х о див я д о шк о ли, то п р о
те я т а ки б а г а то д е ч о го навчився із „ Св о б о д и ", чи т аючи її не одні по в
ні г л и б о к о го змі сту статт і. А чи т аючи з у в а г ою можна б а г а то на вчи
тися із д о б р о го ча сопису.
Дум аю, що „Св о б о д а ", вид аючи одно число в тижні в англ і йськ ій
мові для р о дже ної тут молод і , вик онує п р а цю великої ваги, бо в и х о в ує
наше мо л о де покол і ння . ..
Б а г а то мо л о д их чи т ає „Ві кл і" і т а ки д ещо з а п а м я т ає із нашої і сто
рії, д о в і д а є т ь ся про славних прад і д і в, д і з на є т ь с я, що і в нас є пе рлини
к р а с но го письменства, такі як „Чорна Р а д а " , „Мойс ей ", і т. д. Чи т ає
мо л о дь іпереклад „Чорної Р а д и "—Па н ь ка Куліш а і може по р аз п е рший
з а п і з н а є т ь ся із х а р а к т е р ами ко з а к і в. А „Чорна Р а д а " є одною з найкр а
щих пов і стей в укра ї нс ьк ій л і т ера тур і; її можна чит а ти к і лька ра з ів і з а
к ожним р а з ом н а х о д имо в ній нову на с олоду, т еж і сам виб ір пов і с ти
до п е р е к л а ду був д уже влучний.
З пе р е кл а д ів Ше вченк а, Франка і і нших велитн ів н ашо го н а р о д н о го
духа мо л о ді американц і, що в їх жи л ах пливе укра ї нс ька к р ов — пі зна
ють, що і укра ї нс ький нар ід мав славних в еликих люд е й. А на у ри в к ах з
Історії Укра ї ни — т аж мо л о дь вчит ься про славне минуле укр а ї нс ь ко го
народу, п і знає, наприкл а д, що Укра ї на була вла с тиво п е ршою д емо к р а
т і єю в Европ і , що укра ї нці не пе р е с т а в а ли б о р о т и сь за с в ободу. І, хоч-
не -хоч, у неї, в тої молод і , буди т ь ся п оша на д о народу, що з нь о го вий
шли її ба т ьки, а та п оша на є п о ч а т к ом люб о в и. Отже д о б ре з е рно ки
д а є сівач — „ С в о б о д а" — і б а г а то з тих з ерен к і льчит ься, п р о з я б ає і
прино ви ть пл і д .
5
)
«") Т а мж е , ст.
5,
з с п о г а ду Ол е к си Б о й к о в а .