Basic HTML Version
— Ото, але. ., У т а ку пору пла тити по п і втора д о л я р а, як та „нен-
д з а " т и с я ч ами, г олодна в г аняє „ фр е й т а ми ". Т аж тої сарани ст і льки
на ї хало, що за „ б о р т " н а п р ошуют ь ся р о би т и. У мене с амо го аж
т р ь ох корчує . ..
„Ма н і ґ р а н т" скипі в, але с тримув а в ся ще . А сус ід тягнув с в о є :
-— Не хворі й за „ б о р т " роби т и, а ні, то х ай з д и х ають з г олоду.
Чо го пона ї з дили до Кана ди? Дума ли —• панув а тиму ть т у т? Та й ви,
—• скарт ав г о с по д а р я, — нам лише псуєте. Свому „ма н і ґ р а н т о в і" пла
тите, наші до в і д ают ь с я, та й собі пла ти доходи т иму т ь . ..
„Ма н і ґ р а н т" вибухнув. З рис к а л ем вискочив з ями і з а г о в о р ив
з н е в ажл и в о:
— Слухайте но, вуйку. Ви хот і либ, щоб роб і тники у вас л і том
пр а цюв а ли за харч і . А чи по д ума ли ви, що вони р о б и т иму ть з им ою?
Що ї стимуть? . .. Виж не да с ь те їм їсти, ні помешк а нн я.
•— На з иму нехай на , , р е л і ф" до мі ста ї дуть. „ Гу б е рме н" всіх стар
ців корми т ь, а нас п о д а т к ами о б к л а д а є.
—•• Ну, не вс іж ласі на „ р е л і ф " , т ак як ви
5
як по вас бачу.
— То хай з д и х ают ь! •— бовкнув фа рме р.
— Ах тиж, с об а чий сину, — виз в і рився на це „ман і ґ рант ", —• Так
ти хот ів би, щоб люди з г о л о ду з дихали? . .. З а р а з мені з а б и р а й ся
звідсі, а то г о л о ву ро з в алю. ..
Сус ід пустився вт і кати, о г л я д аючи с ь, чи , , ман і ґ рант" за ним не
жене т ь ся часом. Ві дб і гши, п о г р о з ив кулаком, в и к р и к уюч и:
—- Ти но не дуже, б о л ьше в и ку якийсь! . .. Я на тебе ще найду
управу! . ..
Го с под а р, хоч і не м іша в ся у суперечку, ска з ав н е в до в ол е но „ма
н і ґ р а н т о в і ":
— Я не знав, що ти т а кий г арячий . .. Чо л о в ік пожа р т у в а в, а тк
на нь о го з рискалем пу с к а єшс я.
-— Д у же дурні то жа р ти — о г ри з нув ся той, — Ма б у ть ць ому
в ашому сус і дові бр а кує клепки в голов і . ..
— А ти з на єш, хто він? Він т ри , , к в одри" землі має . .. Не т а к ий
з лид а р, як ти — з а г о в о р ив вже г о с т ро.
— Хоч би й д е с я ть „ к в одр і в ", та й що з т о г о? , , Кводри" ні тисячі
в банку не д а д у ть йому ро з уму, ані не н а пр а в л я ть сумління.
-— Це мій з я т ь ! — викрикнув фа рме р.
— Хай собі й р і дний син. Я не дбаю. . .
— То ти в мене не робитимеш. ..
•— Я з вами шлюбу не брав, вуйку, .. Не роби т иму, то й не т р еба,
— о з в а в ся „ма н і ґ р а н т" з н е в ажлив о.
— Ото, яка г онорна „ненд з а ". З г о л о ду пухне, а диви, слова про
неї не можна ска з а ти, •—- т я гнув своє г о с по д а р. -— То Канада, най
нявся — продався . .. Тут у нас ма єш ні чого не чути, не бачити, а ро
бити те, що тобі к аже тв ій хлібодавець . *. Хоч би в о ду опих а т и!