Basic HTML Version
— Це д о б ре для вас, г о с п о д а рю, для тих, що що й но поч а ли люд
с ь ко с те та пов а ги набира тис я . ,. Я, знов, ріс і вихо в у в а в ся де інде, де
мене ніхто не понижу в а в. І я не з вик терп і ти знева ги від к о г об то
не було . ..
Ді с т ав по вечері три д о л я ри і з нов под а в ся шу к а ти муки на свої
руки. На йшов р о б о ту у ч о т и р ь ох мил ях в ід п о п е р е дн ь о го мі сця. Но
вий р о б о т о д а в е ць був зовс ім в і дмі нного типу людиною. Пе рше, що
кинулося „ма н і ґ р а н т о з і" у вічі, — була чис тота в хаті, далі повні дві
великі ш а фи к нижок у кімнат і, в і дведен ій „ман і г р ант ов і" на ноч і влю.
Відмінні люди — відмінні і умови прац і . Пр а цюв а ти скр і зь треба. Але
і накше йде пр а ця там, де роб і тника в в ажають за що сь від себе нижче,
на к ожн ому кроці при г а дуют ь, що він наймит, а інакше, коли роб і т
ника в в ажають т а к оюж, як і самі людиною. Ма б у ть ті пе рші самі
були наймит ами колис ь, і в и б и вши сь всякими пр а в д ами й н е пр а вд ами
на б і льш-менш не з алежне ма т ер і яльне с т ановище, мс тяться над ро
б і тниками за пережиті колись пониження і знева ги. Мо в л я в: — не
г л адили по г олові мене колись, за наймит і вських часів, т ож т епер
в і дплачуся вд е с я т е ро, кому і ншому. Теж, що в і дпл а чу є т ь ся , , Богу ду
ха винним" люд ям — ма ло обходит ь . ..
III.
В осені д о в е л о ся „ман і г р ант ов і" і в цій околиці з а йн я т и ся г ро
ма д с ь к ою д і яльн і с тю. На р о д н о го До му не б у л о; вла с тиво був колис ь,
т а т а к ож з г ор ів літ ші сть тому. Імпре зи в і дбув а лися по будинк ах по
б ли з ь ких шк і л, для т а ких р і чей не д о к о н че виг і дних.
Успіх і мпре зи у нас з а вжди м і ря є т ь ся тим, як велику суму вона
принесла. Не зовс ім то спр а в е длива міра, та щож. . . Так прийн я л о с я.
Тай д і р ок на „мамону" укра ї нці аж надто б а г а то мают ь, — і Р і дна
Шк о л а , і пол і тичні вязні, і інваліди, сиро ти по по л я г лих у Ви з вольн ім
змагу, г олодуюч і, а й мі сцевих по т р еб т а к ож не б р а к у є: — преса,
інституці ї, орган і з ац і ї, церкви . .. Мі л і онер ів у нас нема, т ак як у і нших
народ і в, — ні хто не вида с ть б і л ьших сум, — а коли і є з д е с я т ок
с тотисячник і в, то вони н і коли або д уже р і дко на що дадуть . .. Отже
мусит ь ея п о к л а д а ти надії виключно на з а г ал.
Однак і з а г ал не все ті надії випр а в ду є. Коли я кийсь д і яч при
ї з ди ть до нь о го „паном", чи вла с тив ішу „ с в я т очним І ваном", ну то
ще -ще . . . Чи то з пихи, чи то з бажанння і себе не будь чим п о к а з а ти
— з а г ал наш по с т а вит ь ся в і дпов і дно, нав і ть г р ошей скине отак, жа р
туючи, чи г лу з уючи про себе з „ г о л о д н о го панка ". Але скарана г оди
на, коли т ой „ п а н" п р и х о д и ть до з а г а лу у чорн ій шк і рі — роб і тником . ..
З а р і же себе! До в і ря до нього ні на цент; — бо ніби, як в артув ав би
що, то не н а йма в с яб до' фа рме ра на робо т у, а „ крутив би " , як інші
панки крутять . .. І нехай він буде самим Ці це ром, чи Іваном З о л о т о-
устим, а з ар іжеться . .. У наш вік в ажне не те, що г о в ори т ь с я, чи пи-