Basic HTML Version
кової книжки, ні пор т р е т у. Ма ло хто з членів Д о му знає, хто
був
Іван Франко, а б і льші с ть певно не знає, чи т ака людина в з а г алі жила
б у д ь к о ли на світі. Тай Д о му т ам не було по т р і бно. З б у д у в а ла йо го
з а з др і с ть — сусідні околиці мають як і сь Доми , а ми що ? Гі рші ? . ..
А кр ім з а з д р о с ти і по т р е ба — не було в і дпов і дно го прим іщення гоп
ки витина ти.
Нед і ля, р о ку п а циф і к а ц ії Галичини. Д о т о г ож і Пилип і вка, —
з г опк ами не р о зже н ешс я. Люд и с ь ка д уже „ п о б ожн і ", — с к о рше об і й
стя сус і дови п і дпалит ь, чим, с к ажемо, п о с к о р оми т ь ся у піст, а бо тан
цюв а т име. Але тої неділі д о На р о д н о го Д о му з усіх стор ін світу —-
з пі вдня, півночі, сходу й з а х о ду — т ь о п а ли купк ами фа рме ри. Під
о х о т ою кожний, — б а л а к ають собі, о г ри з уют ь с я. Видно якась не
зовс ім буденна под ія з а т р і в ожи ла їх розум. ..
Бо й справд і, хоча з д о р о во р о з д ум а вши й не було н і якої под і ї,
але. .. фа рме ри з осені ще т о р очили, і нав і ть вс ілякі знаки на небі
в іщув али, що в зимі в околиці с по к ою не буде. Ну, і справді не було,
а тої неділі я к р аз воно й почалося . ..
При ї хав в о к о л ицю о т а кий собі ми рша в ий „ман і ґ рант ", т а кий
якийс ь, — ні то риба, ні т о мясо, — ні то ще хлопець, ні то чолов і к.
Д р о в а через з иму р у б а т име в одно го ф а рм е р а -ж таки. .. Подивив с я,
ро з г л яну в ся по людях, і на маєш! . .. , ,Вєц" я кийсь скликає, в і дчити
д а в а т име. І в чесних фа рме р с ь к их г о л о в ах з р а зу з р о д и л о ся п і до
з р і ння: — Хоче г р оше й!
З і б р а л о ся к о ло сотки люд е й; п р ийшло нав і ть дві предс т авниці
г а рн ішої поло вини люд с ь к о го роду. Все г л а дко п ішло, як то вже й
в оди т ь ся у світі Б ожому. Пі дохоч ена пр е з ид ія зас і ла на сцені. Б і д а ка
„ма н і ґ р а н т" аж прі в, т ак с т арався в т олкув а ти в г оло ви слухач ів все
те, чим сам перейма в с я. Го в о рив п р о всі н е с пр а в е длив о с т е, св і том
с упр о ти Укра ї ни допуще н і, про п а циф і к а ц ії в п р о д о вж стол і ть, зма
люв ав пох ід уланів на б е з боронні г алицькі села, ру їну люд с ь ких
жи ть і до р і б к у. Го в о рив про прот е с тну акц ію укр а ї нс ь ко го суспіль
ства, про поміч по т е рп і вшим. Камінь, з д а є т ь с я, з в о р ушив би. А пу б ли-
ка ро з с і ла ся собі по лавках, поп а к ує люльки, циг арки, р о з мо в л я є,
жартує, мовляв, — г л а дко бр еше „ман і ґ рант ", не знати, чи в банку
б а г а то г р ошей має . ..
Д і йшло врешті до р е з олюц ії осуду пацифі кац і ї. Ві дчит ано ту
р е з о люц ію, ну й з а пи т а но шановних слухач і в, чи г од я т ь ся з нею, чи ні.
— З г одн і ! З г одн і ! -—• з а к рич а ли чолов і чі т енори, баси й ба рит они,
пі дперті д в ома с опр а но в ими фа л ь ц е т ами пань.
— Ну, то коли з годн і, хай к ожний п і дпише р е з о люц ію й в ишл емо
її до центру наших т у т ешних ор г ан і з ац ій для опубликовання . .. — по
пр о х ав „ман і ґ рант ". — А попри те, к ожн о го про с имо д а ти якусь
п оже р т ву у кори с ть п а циф і к о в а них.
Уз б р о ї вши сь д о в г им ол і вцем „ман і ґ р ан т" наставився з апис ув а ти