Basic HTML Version
во $7.60, не з в ажаючи на те, що я кида в ся на всі боки, щоб б і льше
з а р о б л я т и.
Вечерами ходив я до шк оли, щоб п і довчитись англ і йської мо ви
і к р аще п і знати той світ, в я к ому я опинив с я. Голо вно хот ів я як
найскоріше мо г ти чит а ти американські г а з е ти. На й б і л ьше люб ив ї з ди
ти с об в е ями і е л е в ейт ор ами. Як не пр а цюв а в, то нераз с ідав у с о б в ей
і т ак ї з див яких пя ть чи ші сть годин. Люб ив з ай ти і випити шкл янку
пива, а при пиві з'їсти, що т і льки міг, бо це було — д а р ом. Споч а т ку
не міг я н і як з ро з ум і т и, як то можна д а в а ти гостеви, що випив шклян
ку 'пива за пя ть цент ів д а р ом і зупу і хліб. Т а к ож д уже любив ї з дити
д о Бронкс Па рку і о г л я д а ти р і зних з в і р і в; в і дв і дував парк л і том чи
не кожної неділі.
Та як т епер собі те все на г адую, то одно го не можу з р о з ум і т и:
Як це сталось, що чомусь ніяк не т я гнуло мене тоді до мо го вла сно го
фа ху —- до ма с а р с ь к о г о.
Як я уже по т р о хи осво ї вся з Ню й о р к о м , почав і нт ере сува тись
т еж і н ашим на родним жи т т ям, себто жи т т ям „русин і в", але русо
фі л і в. Тоді й п і знав я пе р е до вих людей цеї групи. Ходив тоді т еж і на
пікніки, де часто був св і дком з а в з я т их б і йок між , , русскими" і „ма з е
пами " . В т аких в ип а д к ах я з вич айно шу к ав сховку між орх е с т рою,
бо це було ще н а йб е з п е чн іше мі сце, та з в і дт ам обс ервув ту ц і лу
„ к оме д і ю". З пол і тично - нац і она л ьно го боку почув ав я себе тоді „ста-
р о р у с и н ом" і спорив з сво їми т о в а р иша ми, що не можна бути , ,рус-
с ким" не з наючи „руоско ї" мови і л і т ера тури, чи „ ру с с ких" т р адиц і й.
Але одно можу с твердити, що тому, що виро с т ав д о в г ими р о к ами в
ру с оф і л ь с ь к ій а тмо сфе рі не так ле г ко було її по з бу т и с ь. І через те
п р и х о д и л о сь п е р ежив а ти нераз т яжку душе вну б о р о т ь б у. От був али
тоді укра ї нські ама торс ькі вистави. Серце т я гнуло до них, а якийсь,
ніби ро з ум, п і дда в ав сумні ви, чи це ча сом не чуже. І так був чолов ік
с еред цеї неясности на р о з д о р ожу. Таке жи т тя не з вичайно т яжк е, а
були тоді тисячі чесних наших людей, що п е р ежив а ли ось такі ду
шевні муки. І не винув а та їх за те, а жа лу в а т и, бо не в они тут вину
ваті, а ті, що їх так вихов а ли. Ще д о д а м, що т аке б у ло не т і льки з
з вич айними людьми, але т а к ож і з і нтел і гентними.
Я ща д ив к ожний цент. А як вида в а в, то на ча сописи і книжки, го
ловно польськ і. Ос т а в ав ось так надалі да вним „ ру сином", т і льки, що
вже з а ч а ло мене бра ти ог і рчення, бо вже саме читання наших Газет
з а с т а вило мене до г лупу в а т и с ь, що вла с тиво наші г аличани не є нія
кими „рус с кими", бо ніхто з нас не г о в о рив по „рус ски", ні не чит ав
по „рус ски". Ми т і льки „ ч т о к а л и" і , какали". І то нав , і ть не знаючи,
чому т ак р о б имо.
Р е д а к т о р с ь к а
п о р а д а :
В е р т а й
д о с в о г о
ф а х у!
В 1913 році було в Ню Йо р ку б е з р о б і т т я. Як я не міг д і с т а ти ро
боти, вибр а в ся в ті стейти, де роб і т було до в ол і . І так я опинився в