Basic HTML Version
Т о л ідо, Ог а йо. Тут д і с т ав споч а т ку р о б о ту в фа б р и ці ро в е р ів та ди
т я ч их в і зкі в, а п і зн іше в фа б р и ці а в т омоб і л ів „Ов е рл е нд ", Пр а цюв ав
ноч ами. З а 55 г один праці з а р о б л яв тижне во $14. З т о го пла тив тиж
нево одно го д о л я ра за приватні лекції англ і йської мови. А що бр а ла
часом нудьга чолов і ка, то брався за писання лист і в. Пис ав їх б а г а т о,
нав і ть д о о с о би с то не знаних ос іб. З а х о д ив до й о н ґ Мен Крисчєн Асо-
с і ейшен. Теж ходив тоді вже й до укра ї нської церкви, в Р о с фо р д,
Ог а йо . Та про те о с т а в а ло ще д о в о лі в і льного часу і я нераз дума в,
чи я йо го не марную і чи не шу к а т иб мені і ншо го з аня т т я, де я міг
би п р а цюв а ти д о вші г одини.
Ось т ак віднісся я за пр а ц ею до поль с ької г а з е ти „Аме рика Ех о " .
Вніс под а нн я, а власник часопису, А. А. Париск і, в з яв мене на „ інтер-
вю", що б вив і дати, яке мені д а ти з аня т т я. Як я п р ийшо в, він зм і рив
мене з г о ри надолину, а пот ім з апит а в, який був мій п е рший фах у
м о й о му жи т тю. На те я в і дпов і в, що р і з ниць ко - ма с а р с ь кий. Тоді Па
рискі с к а з ав мені т а к е :
„Слух ай мо л о ди к у! Я хочу, щоб ти д о б ре з а п амя т ав собі, що я
тобі скажу. Тв оя будучн і сть — є у тво їм фаху. Але вивчи йо го д о б р е ;
від самих поча тк і в. Фа б р и ку покинь і не шу к ай іншої прац і . Ма єш
у рук ах фах, з я к о го б у д еш жив, а колись ще мені п о д я к у єш за по
раду. А як хоч еш що сь д ля мене з р о б и т и, то п р о д а в ай мені книжки ".
На тім і ск і нчилось моє „ р е д а к т о р с ь ке з а н я т т я ".
Та до п о р а ди Па ри с к о го я не при в я з у в ав сер і озної ваги. Ті льки
т ак склалось, що як я покинув Тол і до і ви ї хав д о Ню Йор к у, то
п р ип а д к о во з а ч ав пр а цюв а ти в ма с арськ ім склепі на 3-тій вулиці.
По п я т ь ох нед і лях я прис т ав до спі лки до о дно го склепу на Дю-
понт вулиці в Бруклин і, але там с тра тив <всьо д о цента. І не т і льки те.
Ще мене об і кр а ли. Я остав без н і чого і вернув до Тол і до. Сам не
знаю, чому вернув, б ож так ви г ляда є, що д ля мене і стнували т оді
т і льки два мі ста в Аме риц і: Ню Йо рк та То л і д о. Тим б і льше, що за
к і лька мі сяців я з нов вернув до Ню 'Йорку, в лис т опа ді 1917 року,
і поч ав п р а цюв а ти в р і зницьк ім склепі в д і льниці Йо р к в и л.
З а ч о т ири мі сяці оженив с я. Моя д р ужина Мар і я, з р о ду Туз , по
х о ди ть з мі стечка Глиняни, в Галичин і.
Внедов зі я змі нив пр а цю і п е р е йшов до кушн і рства. Але не д о в го
й тут попа с ав, бо не було р о б о т и. За „ п р о т е к ц і єю" д і с т ав пр а цю при
будові п а р о х о д ів в Ню Дже р з і . Та як мене пос т а вили до р о б о ти ви
соко на корабл і , що мав мати к і лька поверх і в, я набрав т а к о го страху,
щ о вт ік з док і в. Але й вт і ка ти не б у ло ле гко, бо при кожн ій брамі
б у ла варта. Тр е ба було крутити. Ск а з а в, що з а був р о б о ч ий одяг, та
що вернусь д о р о б о ти на д р у г ий день. З в і л ь нивши сь ось т ак від цеї
р о б о т и, п о п ав я в новий страх, д умаючи, що мене готові з а а р ешт у
ва ти за втечу з воєнної р о б о т и.
Я пожд а в, а як поб а чив, що мені н і чого не р о б л я т ь, то знов вер
нув д о свого р і з ниц ь к о го фаху.