Basic HTML Version
о с т а т и сь н а з а вжди. З г о л о с и в ся до с т о в а рише ння масар ів і все було
в пор я дк у. Але з г о в о р и вши сь р аз з с екре т арем ц ь о го с т ов аришення,
що знав, що я з Галичини, почув я в ід ньо го такі слов а: , ,То к р аще
бути псом у Відні, ніж ч о л о в і к ом у Галичин і ". Це мене с трашенно
з а б о л і ло й о б у р и л о. Я почув в і др а зу до таких, що мо г ли т ак вир а з и
тись п ро мій р і дний край. Зненавид ів їх в і др а зу мо л о д е ч ою ненавистю
і вже гляд ів і на сам Ві день і ншими очима. І покинув йо г о.
Опинив ся я в і ншому місті, в Ка т о в иц ях на Шле з ьку, де д і став
р о б о ту в копальні вуг і лля. Але не з люб ив цеї р о б о ти і т о го с амо го
дня , як п р и йшов на робо т у, вт ік ночю. І так прибув знов до Ль в о в а.
При ї хав д о Ль в о ва ранком, купив „Вєк Но в и" та чит аю, не маючи
що і ншо го до р о б о т и. І з а в в ажую в га з еті о г олоше ння, що якесь
а с екурац і йне т о в а ри с т во п ошу к ує агент і в. Я п ішов і з г оло сив с я. І
з і став з а р аз приня тий. Та т р е ба було спе ршу п і довчитис ь, як пере
в о д и ти рі зні асекурац і йні калькуляц і ї. Як я з ачав це все р о з р а х о в у в а
ти, то мені в ийшл о, що то евентуально т р е ба б і льше з апл а тити, ніж
можна д і стати. Таке не мо г ло тоді в мо їй г олові помі с титись і я на
др у г ий день покинув те з аня т т я. Але в і дра зу з н а йшов нове, яке мені
п о д о б а л о с ь. Було це п ри поль с ьк ій га з еті , ,Млинарж По с т емпо в и ", в
якій я став с екре т арем р е д а к т о ра і адре с арем. В тому з а н я т тю най
б і льше імпонувала мені чис та об с т анов ка в бюр і , а далі по ї з дка з
р е д а к т о р ом в день експедиц ії шк л я н ою к а р е т ою на з а л і з ничий дв і -
рець. Але н а й б і л ьше — то д о б р і ре с т орани і кіна. Але ї з дити в кареті
на Гумових коле с ах — то б у ла д і йсна роск іш.
Таке „панування т рив а ло к і лька мі сяц і в; „ к а р і є р а" ск інчилась і
я вернув знов дом і в. При ї хав до Ль в о ва б а т ь ко й просив, щоб я
в ерт ав йому пома г а ти.
В д ома я кинувся до книжки. Чи т ав б а г а т о, книжок і га з ет. А т еж
пр а вил ь но ходив д о церкви і д і йсно щи ро молився, що би Бог д о п о
міг мені я ко сь вибитис ь, до чо г ось д і йти. Але не вид ів д ля себе бу-
дучно с ти в Помо р я н ах і т ому т я г нуло мене в світ. За те „ т я г а нн я"
і н а з ив а ли мене в д о ма „ в о л о цюг ою". Та властива причина ць о го була
та, що мені з д а в а ло с ь, що б а т ь ко мене не ро з ум і є, що таке жи т тя
мене не в д о в о л я є.
Н а а м е р и к а н с ь к і й
з е м л і—в Н ю
Й о р к у .
Ось так я опинився в 1912 році , в мі сяці грудни, на землі Вашинг
тона . При ї хав сюди як один з многих тод ішн іх мо їх брат і в - імі ґ рант і в,
що з в а ли себе „ ру синами ". І як усі вони, так і я, почав в п е ршу ч е р гу
дума т и, як д і с т а ти с коро р обо т у. Оче видно, ось ту найчорн ішу р о б о
ту, бо про іншу не мо г ли тоді й дума т и. Ось т ак опинив ся я на р і зних
р о б о т а х : при чищенню с т арих машин, по р е с т ор а н ах і салунах, пот ім
при кушні рств і, а далі в фа б р иці б ішкопт і в.
На й в ища платня, до якої я д о б и в ся в Ню й о р к у , виносила т ижн е-