Basic HTML Version
мов анням, бо п о х о джу з д а л е ко б і л ьших міст як от Льв і в, а міг би жи
ти і в Станиславов і, то вона д о б ре н а г о в о р и ла свому бр а т о ви, що не
пр е д с т а вив їй мене як т а к о г о, що з Аме рики.
Ось т ак я ї з див по цілій Галичин і.
Р і д н а
з е м л я
•—
с в я т і с т ь .
Пр и г л я д аюч и сь укра ї нс ькому селянинови, я на бр ав вражі ння, що
він н а д з в ич а йно сильно п р и в я з а ний д о своєї з емл і . Памя т аю, як ве сною
1940 року, три тижні пе р ед Великоднем, п р и йшов на к аз сов є т с ької вла
ди, що би населення, мешк аюче над Сяном на один к і льоме т ер вширину,
по кину ло свої оселі та винеслось на бувші німецькі кольон ії в Зах і дн ій
Укра їні. Хоч то була перемі на на т ій самій укра ї нськ ій земл і , але т р е ба
було люд ям п о к ид а ти їхній кл ап т ик р і дної земл і, з яким вони з ро с ли.
Мо я р і дня мешк а ла т р о хи д а л ьше і т ому вир а т ув а л а с ь. Та всі ми пома
г али і ншим пе р е с е люв а тис ь.
Тоді т еж і я , ,фі рманив ", як це вже з г а дув а в. Ці лими днями і ноча
ми в и в о з или ми г о с по д а р с ь ке д о б ро на с хо в ок до н ашо го села. Остан
нь о го дня, в суботу, в і две з ли ми на с т ац ію ж і нок і д і т ей. Ос т а ли на міс
ці ще т і льки самі мужчини - г о с по д а рі з в о з ами. Як уже їм п р и йшл о сь
по к ид а ти з емлю, то я був св і дком, як на подв і р ях усі, як на яку коман
ду, покл я к а ли, п омо л и л и сь і т ак п р оща л и сь з з емлею, ц і луючи її. Та кої
сцени не можна в жи т тю н і коли з а б у т и. Мені с амому серце к р а я л о сь з
жа лю, як гляд ів на це. Та з а р а ди не було.
Та ких сцен я бачив пот ім б і льше, б ож вис е люв ано укра ї нс ьких
люд ей тис я ч ами. І т о вис е люв ано на далек і , чужі землі . .. Та та п е рша
сцена н а йб і л ьше врил а ся в мою душу. Я з г а д ав за неї, як вернув до Аме
рики і опис ув ав Великдень, бо під Великдень це все д і яло с ь, коли то
д з в он ів воскре сних не було чути, а молоді г а г і лок не вив одили.
Та про те й тод і , і під т яжк им мо с к о в с ь ким з а б о р о л о м, било ся те
саме укр а ї нс ь ке серце, що й під п о л ь с ь к ою о к уп а ц і єю. І ті самі надії
лел і яли люди у сво їх с ерцях т еж і с еред нових злидн і в. Хрис тос воскре с!
— вит али одні др у г их в переконанню, що п е р ежи в ають такі в ажкі часи,
що под і бні до тих, в яких Хрис тос с т р ажд ав і жи т тя своє в і ддав, що б
вкінці пе р емо г ла Пра вда. Ось т а кими на с т ро ями жив укра ї нс ький нар ід
в Зах і дн ій Укра ї ні в часі, коли я її по кид а в, в і д ї з джаючи до Аме рики,
а п е р е б у вши на її з емл ях в ід жо в т ня 1936 до вересня 1939 року під
п о л ь с ь к ою в л а д ою, а в ід вересня 1939 д о кінця січня 1941 року •— п ід
б о л ьше в и ц ь к ою.
П о
п о в о р о т і
д о
А м е р и к и .
Дн я 28. січня 1941 року ви ї хав я з о Ль в о в а, оч е видно по д уже т я ж
ких п е р ешк о д ах і т у р б о т а х, щ о б вернути до земл і , д е я р о ди в ся і в их о
вався. Ве р т аючи був у Києві й Москв і . Прибув ч е р ез Сиб ір до Японі ї,