Basic HTML Version
ти , ,Пршемисль ", а не „Пе р е мишл ь ". Може й т ому т еж Пе р емишль став
мені д о р о г им хоч, як д умаю, з а в ажи ло тут б і л ьше те, що мої родичі
п о х о д я ть з ц ь о го пов і ту: т а то з Тарн і вц і в, а мама з Ві льшан.
У р і дних с т орон ах мо їх родич і в, то вже т а ки не мо г ли на т ішитись
„ внуком з Аме рики ". Та цей „ внук" в очах по л ь с ь к о го к ома нд а н та по
ліці ї був т і льки „ аме рик а н с ь ким г а й д а м а к ою".
На й б і л ьше ненавид і ла мене пол і ц ія за те, що я не хот ів г о в о р и ти
п о л ь с ь к ою мо в ою. Був би я за те д о б ре „ в с к у р а в" т р о хи п і зн іше, п і дчас
одної про г ул ь ки, в г ор ах Карпа т ах, якби в останній хвилині не був ви-
няв аме рик анс ь кий п ашп о рт і не вик а з а в, що я не лише пи т омц ем з
Ду х о в н о го Семинара в Станиславов і, але, що з а в ажи л о, — америк анс ь
ким г р ома д я нином. Як я жа н д а рмо ви з а г р о з и в, то ще „ в д а рив в д а х " ї
п е р е п р ошу в ав за г рубу повед і нку. Але якби це було в и г л я д а л о, я кби я
був т і льки укра ї нс ьким б о г о с л о в ом і пол ь с ь ким п і дданим! Мене, що
вир іс в Америц і, с т р ашно в р ажа ло ось те бру т а л ьне пов едення пол ь
ської вл ади супро ти укра ї нс ьких люд е й; ось та бут а; ось те пере конан
ня, що пол я ки це якась в ижча раса, а укра ї нці нижча. Дум аю, що це
н а й г о л о вн іше дже р е ло пол ь с ь ко - укр а ї нс ь кої ненависти, бо саме на т о
му тлі пов с т а в а ли інші лиха та к онфл і к т и.
На й б і л ьше вражі ння р о б и ло на мене те, що не з в ажаючи на пере
сл і дування укра ї нс ький нар ід не падав духом, а д е ржа в ся б о д р о, нав і ть
г ордо , т я жко пр а цюючи, на все з ма г аючи до що р а з в ищо го нац і ональ
но го й к ул ь т урно го р о з в ою. Пра вда, були суперечки, а т о й б о р о т ь ба
між р і зними г рупами. Та коли йшло про якусь в ажну з а г а л ь но - н а р о дню
справу, то т а ки всі йшли р а з ом. Ті льки одиниц і, ос і бняки, в ил омлюв а
лись сп ід т а кої з а г а л ьної г рома д с ь к ої дисципл і ни.
Міг би д е х то подума т и, що коли я був ав у р і зних укра ї нс ьких д о
мах чи ор г ан і з ац і ях, то як „ аме р и к а н е ц ь" не міг д о г л я ну ти пр а вди, бо
люди, з якими стр і чався, с т а р а лись пр е д с т а в л я ти мені все в р оже в ому
світлі. Отже т о го не було з тої прос тої причини, що як я був ав м іж
люд ьми, то вони нераз к і лька днів не знали, що я „ аме ри к а н е ц ь ". Я на
ві ть про с ив т о в а риші в, що би не з г а ду в а ли, як мене де пр едс т а вляли,
що я з Америки, а т і льки пр е д с т а в л я ли як т о в а р иша з Семинара. Я сам
хот ів пе р е кона тис ь, чи хто д о г а д а є т ь с я, що я „ аме рик а н е ц ь ". З в и ч а йно
люди п р ийма ли мене п р и р о д но та в і дносились до мене так, як д о к ож
но го і ншо г о. Але був а ло, що як д е х то до в і д а в с я, що я „ аме ри к а н е ц ь ",
то з а р а з с т авився до мене „з р е з е р в ою". Та т а ких було д уже ма ло. З в и
ч айно люди не знали, хто я т а кий, а бр а ли за „ с в о г о" і р о з г о в о рюв а
лися з мною щи ро й о т в е р то про всі справи.
На в і ть ті, що знали, що я „ аме ри к а н е ц ь ", с т аралис ь, що б я п і знав
всі с т орони укр а ї нс ь ко го жи т т я . Памя т аю, як о дно го р а зу ї хав я з ал і з
ницею з сво їм т о в а р ишем, а з ним була й о го сестра, що з вик ла до „ве
л и к о го мі с т а" і не мо г л а б, як к а з ала, жи ти в т ак ій „д і р і" як Станисла-
вів. Вона бр а ла мене за т а к о г о, що певно п о х о д и ть де сь з я к о г о сь села
спід Ст анисла вов а. Та як я їй с к а з а в, що не можу по г о ди т и сь з її ро з у-