Basic HTML Version
ща л ь ний лист, писаний в і ршом з п о б ажа нн ями ща с ли во вернути у
р і дний край.
„Чи можу з а б у ти р і дну х а т у? Хоч там був я г о л о дний нераз на
передн і вку, але й т ам з а з н ав вітців-ської і ма т еринс ь кої люб о в и. З нею
з вя з ані й н а д о р ожчі спомини д и т я ч их літ. А село? Маленька це рко в
ця під г о р ою і цвинтар, на я кому с по чи в ають чесні предки. Або
Великдень з З е л ьма ном і г а г і лками. Ось лунає пісня, воскресна, релі
гійна. А далі п о н ад б і лими х а т ами і з еленими с адами та по л ями —•
пісня Укра ї нс ьких Сі гових Стр і льц і в:
„Як жи в о го бачу ц ь о го д і да - с т арика, що йому ко т ились т оді сльо
з и: „Дай Боже , д і ти, що б ви ро з в е с е лили ї ї", пр омо в и в. Чи з а б у ти
т а кий Ве ликд ень? Там всьо росло, р о з в и в а л о с ь, нар ід будив ся зі
сну і серед злидн ів та гнету вставала Укра ї на — с п а р а л і жо в а ний ґ і ґ ант,
„Ось тому і к ажу за п о е т ом: Моє серце і тут і т ам. Воно под і ле
не, р о з би т е. Я не с о р омлюсь ц ь о г о. Ти з на єш, як щи ро люб лю цей
край, що при г орнув нас як сирі т. Люб лю йо г о, п о д и в л яю йо го вели
ких муж і в; ба г а т с т во, ро з в і й. І щи ро склонив я голову, в і дв і дуючи
Ґ е тис бур ґ, д о в к о ла я к о го у трьох, днях з гинуло по в е рх с о р ок тис яч
люд ей за великі і деали. Я л ь о я л ь ний; на сто в і дсотк ів л ь о я л ь ний і
вдячний т еж і за те, що не б а чу перепон, що не д а в а л иб мені памя т а-
ти і ці пречудні слов а:
Св я та пр а д і д ів з емл я.
Л ю б лю Т е бе я Ук р а ї н о.
То Ук р а ї н а, то моя
Т в ої ши р о к і ї л у г и.
Ко х а н а , р і дна Ук р а ї н а,
Т в ої з е л е н і ї д і б р о в и.
„Ти не р аз пит ав мене, чи я хот ів б и вернути у рідні с торони. Не
з н аю; годі на це пр а вдиво в і дпов і с ти. Та я хот ів би перебути там хоч
кілька мі сяці в, хоч на стар і сть. Чи ти бачив, як п і з ною ос інню с і рий
шнур - ключ жур а вл ів в і дл і тає у вир і й? Чи ти чув їх жа л і бне крю- крю
в х о л одну ос інню ніч? Та прийде весна і вони пов е рну ть до с т арих
гн і зд; пов ернуть як не з і труть крил в далек ій д о р о з і .
„Та б у д ьмо б і льше р е а л і с т ами ", . продовжував він із з а п а л ом. „Пе
ред нами в Америці є з а вдання, о б о в я з ки і пр а ця. Наші о б о в я з кк
супроти прибр а ної Ві тчини —• це н а йп е рше. Та вони так і , як у кож
но го д о б р о го г о р ожа н и н а; в ірні сть аме рик анс ь ким і деалам, л ь о я л ь-
ність до влади. Люб и мо цей край, бо він наш край, він наш д ім. й о г о
зма г ання — наші зма г а ння; йо го рад і сть — наша рад і сть.
, ,Гей у лу з і ч е р в о на к а л ина п о х и л и л а с я.
Ч о г о с ь н аша с л а вна Ук р а ї на з а ж у р и л а с я ' '
,Трохи споч а т ку сумовита, а в і дт ак б а д ь о р а:
,.А ми т ую ч е р в о ну к а л ину п і д і ймемо,
А ми н ашу с л а в ну Ук р а ї н у, г ей. г ей, р о з в е с е лимо ' *.
ї ї ши р о к і ї по ля •—
ї ї мо г и ли і ру ї ни,
Св я т ая п р а д і ди а з е мл я .
Кр у т і Дн і п р о ві б е р е г и,
Лю б л ю , л ю б л ю, в ас до з а г и ну
Н о в ою с и л ою люб о в и ! " . . .
Н а ш і з а в д а н н я