Basic HTML Version
які причини. Не знаю. Та д о б ре знаю, що коли мені п р и йшл о сь п р о
мо в л я ти про Ли с т о п а д о в ий З рив, з г а д а ти кр і ваві нерівні бої, чоти-
року т ник смерти, — то я не міг якось поч а ти г о в о ри т и. Я п р и г о т о в ив
бес іду, був г о т о в ий з ма люв а ти Сі чових Стр і льц і в, їх переживання, їх
хрестну до р о г у, — та, як п о б а ч ив тих к і л ь коро д і т ок на сцені — не
мав сили. Да р е мн ий труд, думав я. І хоч це було може не на місці, я
поч ав т а к : , ,Пощо тут г о в о ри ти про т ой Великий Ли с т о п а д о в ий День,
коли ви, бр а т тя і сестри, т ак з а н е дб а ли свою школу, свою д і тво
ру. Ул а джу є те Ли с т о п а д о ві Свята, слуха є те бес ід, а з а р а з ом нехтує те
те, що н а йв ажн іше ".
, ,Кілько пустоцв і ту, к і лько д і тей н аших п р о л а ло і п р о п а д ає не ли
ше д ля церкви і нашої г рома ди, але і для Америки — через бр ак ось
т а к их шк і л. Аж жа ль стає, коли д у м а єш про це.
„Чи т а л ьня. — Ч и не в а р т об і тут п о д б а ти про якесь т о в а ри с т в о, по
д і бне до Т-ва „Пр о с в і т а" в к р аю? Чи не можн аб мати у кожн ій нашій
г рома ді чит альню, хочби у церковн ій галі, як уже не можна спромо г
тися на о к р емий будинок. Члени с х одили с яб п о г о в о р и т и, пр о чи т а ти з
гурті ча сопис чи д і с т а ти укра ї нс ьку книжку в чит альнян ій б і бл і от ец і.
Я мав на году бути у мно гих наших г рома д а х, на мно гих салях, та р і дко
де бачив б і бл і о т е ки. Ви г л я д а л о б, що наші бр а т тя тут не п о т р е б ують
просв і ти, бо саме по т а ких р і чах п і з нають іпросвітний рі вень г р ома ди.
У з б і р к ах к нижок повинні би бути к р ащі р і чи з укр а ї нс ь ко го кр а сно го
письменства, англ ійські переклади, от хочби на п е ршому місці „ І стор ія
Ук р а ї ни" Мих айла Груше в с ь ко г, видана з а х о д ами У. Н. Союз а, чи
„Бо г д а н - Ге т ьман Укра ї ни", Юр і я Ве рн а д с ь к о г о. І чому не мати б у та
кій б і бл і от еці т еж і д о б р их аме рик анс ь ких к нижо к? Ск а з ав хтось, що
„в ні якім культурн ім народі нема т акої культурної родини, я к аб б о д ай
р а з в рік не к упил аб книжки у сво їй р і дній мов і ". Тим б і льше повинна
бути т а ка книжка в г ромадс ь к і й, чи парох і яльн ій б і бл і от ец і. Пра вда,
не всі будудь її чит а ти, але без сумніву найдут ь ся т еж і такі , що буду ть
чит а ти. „Чу дною і н е п р и р о д н ою з д а є т с ья нам г р амо тна людина, що
живе без к н ижк и" — ска з ав Ше в ч е нк о. Па мя т а ймо на це. Воно в і дно
ситься т еж і д о нас. Як і п амя т а ймо, що книжку т р е ба купува ти, б ож
пис ьменник чи іпоет мусить жи т и. Це наш о б о в я з ок д а ти їм поміч, як
щ о ї хня пр а ця з ас лугу є на те, а ми хо т і либ з неї корис т а ти.
„Час в ід часу повинні бути в так ій читальні ще й в і дчити на пре-
ріжні просв і тні теми. Я кщо вони д о б ре приг отов ан і, то можу ть з ац і ка
вити люд е й; з пр а к т ики знаю, що наші люди ц і к а вля т ь ся т а кими річа
ми, так, що я сам т ому нераз див у в а в с я!
„В краю б у ло т о в а р и с т во т в е р е з их людей, т. зв. В і дродження. І бу
ли там т а к ож коло ц е р к ов Бр а т с т ва Тв е р е з о с ти. Б ож усі з на ємо, скіль
ки н а р о б ив шк о ди серед н аших люд ей ось т ой а л ь к о г ол ь. Кі лько то
прац і , майна п ішло в чужі руки через п і ятику! Я був на Гуцульщині і
б а чив н а йк р ащі клапті з емлі в чужих руках, а гуцул п ішов б лижче ґру-
нів. Не р аз пр опив т а ки все, а в і дт ак дивув а в с я, що через вузькі двері