Basic HTML Version
стати між н ашими і м і ґ рант ами зд і йсненим усе те, за що укра ї нс ький
нар ід на рідній землі б о р о в ся і бореться . .. Там ішли в і ками кр і ваві
зма г ання д о с в ободи, а тут та с в о б о да є; і то не лише на папер і, але
й в практиц і. Тому дума в, що наші люди вповні вик ори с т а ли привилеї
цеї своб і дної земл і. Але чи т ак є? Та при з наюс я, що б оюся крити
кува ти! Бо часом мені з д а є т ь ся що між нами т а ки з а б а г а то крити
канства, а з ама ло прац і . Та часи так і , що т р е ба з а г л яну ти собі про с то
у вічі і ска з а ти правду, хоч пр а вда коле, як к аже наша по с л о в иц я.
А інша нав і ть каже, що як ти пра вду ска з ав, то вт і кай якнайс корше . ..
, ,Якоюж у я в л я є т ь ся мені і деальна укра ї нська г р ом а д а?
„При г а д ую собі с т а рий край, н ашу бідну Галичину.
„Село, вже з д а л е ка видніє церковна вежа. А д о церковц і, хоч і
деревляно ї, с ход я т ь ся г р ома дно люди по т яжк ій праці будн ів на
молитву, р о змо ву з Тим, що люб ов приніс на землю. .. 1 с лух ають
д о б ре обдуманої й щи р о ї пр опо в і ди, хоч „ с т о р ожі публичної бе з пе
к и" окупанта — слухають її ще у в ажн іше ніж не один в і рний.
„Шк о ла — .прекрасний будинок із н а пи с ом: „Р і дна Шк о л а " ; а
д о неї сп ішить д і т в ора вчитись не лише чи т а ти і писати, але т а к ож
люби ти рідне, шанув а ти чуже.
„Чит а л ьня — д ім серед села; тут с ход я т ь ся і с т арші і мо л о дь і
д і ти, в е чор ами, в неділі, свята . .. Тут найде те укра ї нські ча сописи,
книжки; тут в і дбув ают ь ся предс т авлення, концер ти, хоч ча с то і ре
ві з і ї чужої влади. Але просв і тнє жи т тя пульсує. При читальні секці ї, чи
окремі кружки - в і дд і ли, „Р і дної Шк о л и " , „С і л ь с ь к о го Г о с п о д а р я" і т. п.
„Мо л о дь у своїх т ов а рис т в а х, як от Сок і л, Луг, Пласт.
„1 ма йже нема села без к о о п е р а т и ви —< з н а з в ою Будучн і с ть, Лю
бов, Над і я, З г од а, чи як там — а ма йже к ожний у селі членом к о о п е
ра тиви і купує у ній.
„А тут?
„Це рк в а. — І тут гарні церкви, що їх д о б р і хрис т і яни з б у д у в а ли
і у д е ржують т яжко з а п р а ц ь о в а ним г р ошем. Бо щ о ж бул аб варта на
ша імі грац ія без них? Куди б ходили моли т и сь їхні д і т и?
„Шк о л а. •— Тут уже моє найб і л ьше р о з ч а р у в а нн я! Му симо при
знатись, що в нас під цим о г л я д ом велике з ане дб ання. Пр а в д а, є в
Злучених Д е рж а в ах мно го шк і л, к а л еджі в, ун і верситет і в, пр е кр а сно
вив і нуваних. Є публичні нижчі шк о ли. Але чому нам не ма ти с во єї
р ідної шк о л и? Цеж не пр о т и в и т ь ся з а к он ам д е рж а в и! Я був певний,
що тут рідна школа процв і т а є, що в ній д і ти н аших пере с еленц ів
вчаться люби ти те, чим б а т ь ки д о р ож а т ь, — с вою церкву, мову, ми
нувшину Укра їни, щоб п і зн іше, як в ибют ь ся в гору, мо г ли як д о б р і
американці т а к ож п омо г ти в иби т и сь з неволі й т ому н а р о д о в и, з
я ко го по х о д я т ь.
„Був я в одн ій нашій г рома ді на Ли с т о п а д о в о му Свят і. Мі сце вий
учитель вис тупив на сцену із ше с т е ро д і т очк ами і ска з ав, в к а з уючи
на д і ти, що то ці ла й о го шк ол а, всі й о го учні. Може т ам були на це