Упродовж двох днів‚ 7 і 8 липня‚ німецьке місто Гамбурґ перебувало в центрі уваги усього світу: там відбувалася чергова зустріч G-20 („Великої двадцятки“) – неформальної міждержавної організації‚ що об’єднує 19 найбільших економік плянети і господарську систему Европейського Союзу. G-20 збирається щороку‚ і предметом колективного обговорення щоразу стають найгостріші економічні та політичні питання і ті загальносвітові проблеми‚ розв’язання яких потребує солідаризованих міжнародних зусиль.
Цього разу теж вистачало пекучих‚ невідкладних тем: різні неузгодженості в галузі вільної торгівлі‚ загрозливі зміни клімату‚ війни в Сирії і на сході України‚ ядерні амбіції Північної Кореї‚ майже безперервні сплески тероризму‚ постійні і все нахабніші спроби путінської Москви розладнати усталений після Другої світової війни міжнародний порядок.
Як цьому всьому дати раду? Та ще й за цілком нових обставин‚ коли Сполучені Штати зрікаються традиційної ролі провідника світової демократії‚ маючи намір зосередитися виключно на внутрішніх завданнях країни.
Тому напередодні зустрічі в Гамбурзі політична і громадська атмосфера по обидва боки океану‚ в Европі і США‚ буквально кипіла від емоційного перенапруження. А в самому Гамбурзі готувалися до масових протестів і сутичок з поліцією так звані антиґльобалісти.
Здогади‚ передбачення і застороги найбільше стосувались оголошеної Білим Домом зустрічі Президентів Дональда Трампа і Володимира Путіна на полях G-20. Чому Д. Трамп так рветься до В. Путіна? Що їх зв’язує? Хто з них виявиться сильнішим у цьому незрозумілому діялозі? Незрозумілому навіть для найближчого оточення президента США. Наприклад‚ Секретар Департаменту оборони Джеймс Метіс і Радник з національної безпеки Герберт МекМестер відверто висловлювалися проти повноцінної зустрічі Д. Трампа з В. Путіном.
Трампова впертість підігрівала в медія різні негарні підозри: мовляв‚ якщо він‚ знаючи‚ що така повноформатна зустріч зміцнить позицію кремлівського авантюриста‚ все ж зважується на неї‚ – значить‚ росіяни заздалегідь запаслися компроматом на Д. Трампа‚ і тепер він опинився між молотом і ковадлом – між несприняттям цього його „нового“ курсу багатьма в Америці‚ і не тільки демократами‚ і якимсь лихом з боку В. Путіна.
Світова преса рясніла скептичними очікуваннями. „The New York Times“ писала‚ що „навіть головні помічники пана Трампа не знають‚ що він скаже чи що зробить‚ коли зустрінеться віч-на-віч з паном Путіном“.
Лондонська газета „The Independent“ наперед впевнювала‚ що Д. Трамп – „неймовірно непідготовлений“ до цьогорічної тематики G-20 взагалі і до зустрічі з В. Путіном зокрема.
Кореспондентка американського Національного громадського радіо Марa Лієсон припустила‚ що президент США‚ їдучи до Гамбурґу‚ „не має чіткого порядку деннного і просто говоритиме те‚ про що думає в той чи інший момент“.
Джордж Борджер‚ політичний експерт британського видання „Guardian“‚ передбачав‚ що В. Путін‚ вихований у стінах КҐБ‚ матиме під час зустрічі перевагу‚ оскільки самочинно контролює всю внутрішню і зовнішню політику Росії‚ тим часом Д. Трамп у своїй країні не має вирішального впливу.
„The Washington Post“ порадила Д. Трампові приїхати до Гамбурґу звільненим від захоплення В. Путіном і говорити не про „дружні взаємини“ ‚ а про „низку непростих питань“‚ в тому числі й щодо України. Газета нагадала про збройну анексію Росією українського Криму‚ про „російську жорстокість на Донбасі“ і закликала Президента Д. Трампа „дати чітко зрозуміти панові Путінові‚ що США не відступлять від політики санкцій‚ запроваджених через російську аґресію проти України‚ доки Росія не виконає всі умови мирної угоди“.
„Досвідчений і безжалісний російський лідер приїде на найважливішу зустріч з добре продуманим пляном і чітким порядком денним. Недосвідчений же американський президент‚ який обожнює автократів‚ не плянує привезти ніякого пляну. І це ґарантує серйозні труднощі“‚ – йдеться у редакційній статті американського видання „Vox“.
Американська „Daily Beast“‚ посилаючись на европейські джерела‚ остерегла‚ що „Путін упевнений у своїй здатності перехитрити Трампа на зустрічі G-20, пообіцявши співпрацю в таких сферах‚ як боротьба з тероризмом‚ щоб домогтися пом’якшення або скасування санкцій проти Росії. Відтак недосвідченість Трампа і вміння Путіна лестити приведуть до ослаблення союзу США та Европи і знову зміцнять позиції Москви‚ практично повернувши їй статус наддержави“.
Образним узагальненням найбільш ймовірного характеру зустрічі перших осіб США і Росії став коментар одного з числених авторів „Facebook“: все відбуватиметься згідно з сюжетом клясичної байки Івана Крилова „Ворона та лисиця“. У цьому випадку лисиця – В. Путін‚ ворона – Д. Трамп‚ а сир у дзьобі надміру довірливої ворони – це Україна.
Насправді все пішло дещо іншою дорогою‚ а в якомусь розумінні – принципово іншою‚ непередбаченою. І тут на неабияке признання заслуговує політичний оглядач варшавської газети „Rzeczpospolita“ Енджей Бєлєцький‚ який не засумнівався в тім‚ що „господар Білого Дому буде‚ за клясичною республіканською традицією‚ вести переговори з В. Путіном з позиції сили… Президент США не лише не відмовиться від зміцнення американських сил в Центральній Европі‚ але й засвідчить прихильність Америки до захисту союзників в НАТО“.
Виступаючи 6 липня у польській столиці зі сцени біля пам’ятника Варшавському антифашистському повстанню 1944 року‚ перед масовим народним зібранням‚ Президент Д. Трамп вимовив знамениті слова‚ котрі можна вважати чіткою і недвозначною політичною програмою: „Ми закликаємо Росію припинити свою дестабілізаційну діяльність в Україні та в інших країнах‚ перестати підтримувати ворожі режими‚ зокрема Сирії та Ірану‚ а натомість приєднатися до спільноти відповідальних народів у нашій спільній боротьбі проти спільних ворогів та на захист цивілізації“.
Там же‚ у Варшаві‚ президент США говорив про Польщу як країну‚ готову захищати західні цінності і свободи‚ підкресливши: „Польський досвід нам нагадує‚ що оборона Заходу повинна спиратися не лише на засоби‚ але й на волю народів до перемоги… Підставовим питанням нашого часу є те‚ чи має Захід волю вижити“.
З цією виразною заявою сутнісно збігся зміст законопроєкту‚ поданого саме в день відкриття зустрічі в Гамбурзі‚ 7 липня‚ сенатором-республіканцем про запровадження нових санкцій щодо Росії за порушення нею Договору 1987 року щодо ліквідування ракет середнього і малого засягу дії. У лютому цього року Росія таємно розмістила на території Калінінґрадської области – це колишня Східня Прусія – заборонену згаданим Договором крилату ракету SSC-8.
Сталася ще одна позитивна і‚ можна сказати‚ проукраїнська подія: Білий Дім‚ тобто Д. Трамп‚ призначив Спеціяльним представником США з питань України провідного американського експерта з питань національної безпеки‚ Европи та Росії Курта Волкера. Це професійний дипломат‚ який представляв Америку в НАТО за президентства республіканця Джорджа Буша і також за президентства демократа Барака Обами. На час призначення К. Волкер працював виконавчим директором аналітичного Центру‚ заснованого сенатором Джоном МакКейном.
Під час свідчень на слуханнях у комітеті Сенату США в квітні К. Волкер закликав адміністрацію Д. Трампа протидіяти викликам з боку Москви: „Росія намагається зруйнувати порядок, встановлений після Холодної війни в Европі, змінюючи кордони з використанням військової сили. Російські війська окупували частину України, Грузії та Молдови і, нахабно показуючи силу, Росія анексувала український Кримський півострів“.
„Призначення Курта Волкера‚ правої руки сенатора МакКейна‚ також є певний сиґналом‚ – ствердив у своєму коментарі американський політичний експерт‚ співдиректор програми Атлантичної ради „Україна в Европі“ Адріян Каратницьккий. – Бо цей спеціяльний посол, який буде займатися питаннями конфлікту на території України та окупації частини її територій, є людиною з тверезими і дуже сильними позиціями. І це призначення, про яке було повідомлено перед зустріччю з Путіном, є потужним сиґналом для Кремля“.