23 листопада, 2018

Пом’янули розстріляних в’язнів

Учасники Поминального заходу біля пам’ятника Леся Курбаса з портретами розстріляних в’язнів. (Фото: Георгій Лук’янчук)

КИЇВ. – До 80-их роковин „завершення“ Великого терору в СРСР 29 жовтня учасники поминального заходу зустрілися біля пам’ятника розстріляному 3 листопада 1937 року в Сандармосі серед інших великомучеників Соловецького етапу режисера Леся Курбаса. 

Були представники Міжнародного громадського об’єднання „Соловецьке братство“, Всеукраїнського товариства політв’язнів та репресованих, Всеукраїнського „Меморіялу“ ім. Василя Стуса, Товариства „Українські Соловки”, Українського Інституту Національної Пам’яті, Громадського об’єднання „Українська патріотична альтернатива“. 

З великою промовою виступив політв’язень радянських таборів, учасник паломництва в Сандармох і на Соловки у 1999-2005 роках Василь Овсієнко, котрий завершив свою промову словами: „Cподіваємося, що настане час, коли ми зможемо вільно їздити з Соловецькими прощами у Сандармох і на Соловки – в незалежну від Москви Карелію“.

Починаючи з 5 серпня 1937 року та майже весь 1938 рік тривали репресії, що охопили всі реґіони й усі без винятку верстви суспільства, від найвищого керівництва країни до далеких від політики селян і робітників. Наймасовішу „чистку“ суспільства від людей, які не надавалися для будівництва комунізму теоретично обґрунтував новий народний комісар НКВД Микола Єжов і схвалив Йосиф Сталін. Репресії охопили всі народи, що мали нещастя залишитися в російській імперії під новою назвою СРСР‚ та найбільше постраждав український народ, бо він, з його глибокою релігійністю, волелюбністю, потягом до самостійного господарювання, увесь не годився для будівництва комунізму. Україна мала бути знищена і поглинута „руским міром“. 

Чорна епоха Великого терору – це колосальні фальсифікації звинувачень. За 15 місяців кампанії за політичними звинуваченнями в СРСР було заарештовано понад 1.7 млн. осіб‚ а разом з жертвами депортацій і засудженими так званими „соціяльно шкідливими елементами“ кількість репресованих перевищує 2 млн. (за оцінкою Міжнародного товариства „Меморіял”). Усього під час Великого Терору до розстрілу з політичних мотивів були приречені 681,692 особи. 

„Чистка“ тривала понад 15 місяців і була офіційно припинена 15 листопада 1938 року, хоча репресії тривали й далі‚ на території західної України та західної Білорусі, „звільнених окупованих“ Радянським Союзом. Від репресій, депортацій і голоду в Україні загинула третина українського народу. 

Усі сучасні біди України – це наслідок сатанинської селекції, під час якої була фізично знищена найкраща частина українського народу. 27 жовтня та 1-4 листопада – особливі дати в історії України. Саме в ці дні‚ в карельському урочищі Сандармох, на честь 20-ої річниці більшовицького перевороту було розстріляно Соловецький етап – 1‚111 в’язнів. Їх привезли з Соловецького острова, де з 1923 року діяв Табір особливого призначення‚ де проводили масові страти. Серед страчених у Сандармосі – 290 видатних українців. 

Історія Соловецького етапу довго залишалися невідомою. 1 липня 1997 року історик Юрій Дмитрієв з Петрозаводська, Веніямін Іофе, Ірина Фліґе з „Меморіялу“ в Сандармосі виявили близько 150 розстрільних ям, де покоїться понад 9,000 закатованих. У період короткої відлиги, за часів правління Бориса Єльцина, дослідники скопіювали список Соловецького етапу, знайшли інформацію і про Михайла Матвєєва, який власноруч стріляв до знесилених людей. Ката, який за день вбивав 180-260 чоловік‚ було нагороджено цінним подарунком, путівкою у санаторій та орденом „Красной звєзди“. 

2004 року стараннями українців усього світу, насамперед Товариства української культури Карелії „Калина“ (голова Лариса Скрипникова), побудовано величний пам’ятник – ґранітний Козацький хрест „Убієнним синам України“ (автори Микола Малишко та Назар Білик). Кілька десятиліть над пошуком поховань та імен закатованих людей працював голова Карельського „Меморіялу“ Ю. Дмитрієв. Це він знайшов Сандармох, встановив тисячі імен в’язнів. І саме це стало причиною його арешту та засудженння на два з половиною року позбавлення волі. Істориків, котрі десятиліттями досліджували тему червоного терору відсторонили від теми досліджень комуністичних репресій та перевели на другорядні ролі. 

Коментарі закриті.