Basic HTML Version
—1 3 5 —
Іван Турґенєв.
ЧОРНОРОБ І ЧОЛОВІ К З БІЛИМ РУКАМИ .
(Розмова).
О
Чорнороб:
Пощо до мене лізеш? Чого тобі треба? Ти
не наш... Іди проч!
Чоловік з білими руками:
Я ваш, брати!
Чорнороб:
Як би не так: наш! Ось видумав; Поглянь хоть
на мої руки. Бачиш, які брудні? І гноєм від них несе, і дігтем,
а твої, ось, руки білі. І чим від них пахне?
Чоловік
з
білими руками
(подаючи свої руки): Понюхай!
Чорнороб
(понюхавши руки): Що за притча? Здається
залізом від них заносить.
Чоловік з білими руками:
Так і є, залізом. Цілих шість
літ я на них носив кайдани.
Чорнороб:
А за іцож це?
Чоловік з білими руками:
А за те, що я вашим добром
піклувався, хотів освободити вас, сірих, темних людей, ста
вав проти гнобителів ваших, бунтував... По, мене і засудили.
Чорнороб:
Засудили? Вільнож тобі бунтувати!
По двох роках.
Той сам чорнороб
(другому): Слухай, Петре! Памятаєш,
торік один такий білоручка розмовляв зі мною?
Другий чорнороб:
Памятаю... а що?
Перший чорнороб:
Його нині, знай, повісять; такий
приказ прийшов.
Другий чорнороб:
Все бунтував?
Перший чорнороб:
Все бунтував.
Другий чорнороб:
Так... Ну, ось що, брате Митре: чи
не здалось би нам ту саму петлю роздобути, на якій його
вішати будуть? говорять більше щастя з того дома буває!
Перший чорнороб:
Це ти справедливо. Треба спробу
вати, брате Петре.