Basic HTML Version
— 154
Мущина сперся спокійно о стіну і о-
глядає мене своїми трьома очима:
двома людськими, а третим револьве
ра.
Вже не лаюсь. Мовчу.
Мінути стають годинами, вічністю.
Вкінці знов отвиряються двері, хтось
входить. Виглядає на старшого чоло
віка. Також з маскою. Сміється, подає
мені руку, сідає і каже:
„Ви є у к р а д е н і".
Я також сміюся: „Вкрадений?
Щож зробите зі мною?"
,,Ну, що Ви хочете. Ви нам запла
тите то, що Ви варта, а як ні то Вас
застрілимо".
При тім панок вдоволено затирає
руки. Зачинаю понимати справу: „А
скільки властиво я коштую?"
„Ну, скажім 100,000".
„Мій пане, Ви мене перецінюєте".
„Помиляєтесь".
Я протестую проти так великої су
ми, він обстоює при своїм і наші пе
реговори протягаються. Я зазначую,
що я нездатний до нічого, ничтожний,
звертаю увагу на моє лінивство, брак
талану...
„Я справді не варта 100,000".
Але панок иншої думки. Дійсно, ще
ніколи так мене не хвалила жадна за-
люблена молода жінка як власне той
старий пан. А л е б о й я н і к о
л и н е б у в т а к и м с к р о м н и м
я к о с ь т е п е р .
Ми так годинами балакали; замас
ковані слуги подають нам їду, а наші
розмови тягнуться все дальше і даль
ше; вкінці ми оба попустили і при
склянці доброго вина погодилися на
тому, щ о я к о ш т у ю 40.000.
Решту можна легко оповісти. Я на
писав до свояків листи, а в малій чо-
гирокутній кімнаті остав ще пять днів;
розуміється я ніколи не був сам, з а-
м а с к о в а н и й м у щ и н а с т о я в
з р е в о л ь в е р о м в
р у ц і д е н ь
і н і ч м е л а н х о л і й н о
с п е р
т и й
о с т і н у . Але харч був доб
рий, страви подавано навіть на сріб
них тарелях; коли я раз чувся, недоб
ре відвідав мене лікар.
Вкінці по пятьох днях одержав
старий пан свої гроші і мене відвезли
в авті, з закритими очима знова у мі-
:то. Сердечно витаний приїхав я до
дому. Від правительства одержав я
кондолєнцію, а свояки передали мені
рахунок, який звучав на 45,000. ,,Чому
45,000?" — запитав я здивовано. Ме
ні показали рахунок старого пана:
40,000 умовленої ціни, а 5000 за пяти-
дневний харч, мешкання і лікарську о-
піку.
Безперечно, старий пан мав великі
трудности при старанню добрих хар-
\
чів, але всеж таки ціни їх сильно пере-
\
борщив.
Про ту рабівничу банду не чув я
} більше нічого. Случайно я довідався,
І
що п р о в і д н и к б а н д и с т а в
( м і н і с т р о м ф і н а н с і в в я-
к і й с ь т у р к е с т а н с ь к і й ре -
п у б л и ц і, а в якімсь позстанню зги-
}
Н
УВ.
Не у л я г а є с у м н і в у , щ о
я к д о в г о в і н б у в м і н і с т
р о м т о ф і н а н с и в т і й р е -
п у б л и ц і б у л и в п о р я д к у!...
Переклав
Степан Хвиля.