Basic HTML Version
— 148 —
„Противно! Я йду просто до него,
дивлюся йому в очі і з сарказмом ка
жу: то є неймовірне?"
Мій тон здивує його і він нервово
питає:
„Що є неймовірне?"
„Ви могли до мене бодай картку
написати, подякувати, що я так скоро
виконав то, що ви мені поручили зро
бити", його обурення не знає гра
ниць.
„Я вам маю дякувати? Тому, що
ви дурака з мене зробили, тому, що
я через вашу недолужність шкоду по
ніс?" Тоді я вигукую:
„Що? Ви важитеся твердити, що
я Вам не писав? Хибаж ви не одержа
ли мого листа, такого, синя коверта з
рожевою обвідкою? Я ще наліпив на
неї богато марок... то були жовті мар
ки". Ті детайлі його здивовують...
„Кажете синя коверта з рожевою
обвідкою, жовті марки... Чесне слово,
я листа не дістав.
,,Ну знаєте — відповідаю — не
второпаю цього. Яж сам кинув той
лист у скринку. В жовту, почтову
скринку на розі морської вулиці. Виж
знаєте, скринки почтові є жовті?"
„Так, розуміється — відповідає —
скринки почтові є на жовто пома
льовані".
„Отже, видите — кажу — ви пре
цінь знаєте нашу російську почту —
всюди недбальство, недолужність.
Якийсь листонош йде до реставрації,
Добре серце.
— Явдохо, ваш Івась копнув на
шого песика, аж бідний перевернувся.
— Та де, кумо, то правда, мій Івась
має таке добре серце, що на камінчик'
стане, то скривиться...
о—
< лє там склянку пива, забуває громад
ку листів, а я опісля мушу злостити
ся, "нервуватися, вас підозрівати, що
ви з якоїсь причини одержання листа
затаюєте".
По таких закидах він просить у
j мене вибачення...
„Ну й робиш ти так зі всіми свої-
{ ми приятелями?"
|
„Певно!"
\
„А як так, то тепер мені ясно де
j подівся той лист, якого ти мені нібито
\
перед чверть роком написав..."
і
„Я таки справді писав... Єй Богу!
і Коли кажу тобі, що я лист написав то
написав. З инших роблю дурнів, але
| тобі написав. Коли одначе лист затра
тився, тоді почта винна. А відтак, то
не було перед чверть роком, але перед
девятьма місяцями. Пригадую собі,
папір не входив в коверту... я мусів
його трохи відрізати і при тім відрізав
кілька слів. Лишилося: притискаю
і тебе до своєї... а грудь я відрізав. Так,
j так, грудь відрізав. Ні, того листа я
і справді тобі написав!"
і
Пан, який свому приятелеви ро-
| бив закиди, що він не писав до него,
засміявся і сказав:
„Будь спокійний — ти мені вза
галі не обіцяв писати листа, ти мені
ніколи не говорив, що той лист за
тратився. Ти видумав то в цій хвилі!"
Наслідуйте любий, читачу мій си-
j стем, а й Ви не будете потребувати
і писати листів.
і
Переклав
С. Х-я
Добрий чоловік.
— Мій чоловік ніколи не лається,
хиба як я хочу гроший.
— А часто ви жадаєте від нього
гроший?
— Тільки рано, як іде до роботи.
о