Basic HTML Version
— 147 —
Аркадій Аверченко.
ЧИ повиннося
Реджістрований лист є небезпеч
на справа. Про него не можна впев
няти, що його не отримаю; натомість
коли йде о звичайний лист можна лег
ко сперечатися. Питанням є лише —
чи лист одержується чи його пишеть
ся.
„Припустім отже,, що ти пишеш
лист".
„Я взагалі не пишу листів. Ти зна
єш, нічо не приходить тяжче як пи
сати листи. Можна стратити кілька
годин на читання якоїсь дурної книж
ки, можна годинами оглядати взірець
якогось килима, але ледви десять мі-
нут часу знайдеться, щоби відповісти
на якийсь лист. Коли дістається лист,
то думається: я відпишу. І коли сейчас
не сядеш до стола, ніколи не відповіш
на него. Чоловік собі каже — завтра...
Але кожде завтра має свою долю. Ко-
жде завтра має своє завтра, чоловік
дістає закиди совісти, а мимо того не
відписує. Чому? Бо в тім правилі ле
жить якесь прокляття. З часом почи
нає чоловік листа, якого носить в ки
шені, ненавидіти. Повстає думка: те
пер чейже не можу на лист відповіда
ти, я його кину геть! Лист мандрує до
кишені плаща, де вже є кілька невід-
писаних листів".
„Але як жеж можна перед надав-
цем оправдатися?''
„Є то звичайний чи реджістрова
ний лист?"
„Все одно".
„О, ні! То є велика ріжниця. Коли
розходиться о реджістрований лист
тоді надавець є спокійний, він має в
кишені посвідку. То правда, ті посвід
ки часто губляться, але на то не мож
на числити. Звичайний лист можна
ПИСАТИ ЛИСТИ.
і
легко заперечити. Три місяці пізніше
і стрічається його надавця. Поздоров-
\
ляєш його галасливо: „Добрий день!
| Як вам поводиться? Чому о вас нічого
j не чути?" Він дивиться на тебе з обу
ренням і каже: „Ви є лайдак! Я напи-
| сав до вас три листи, але ви ані на о-
| ден не відповіли. Вже сама прилич-
ність вимагає, щоби.." Чоловік робить
здивоване обличчя і каже: „Ви... ме-
I ні... три листи?..." Опісля говориться
| голосом в якім можна відчути біль:
і „Слухайте... Ви знаєте як я любив
| свого помершого батька. Я вам при-
I сягаю на його память, що я не одер
жав жадного листа".
І
„Се неможливе!" відповідає нада-
> вець. Яж писав три листи!"
j
„Та ви знаєте російську почту.
| Можна вірити нашій почті?"
Сумнів вкрався в його грудь. Він
собі думає: справді, на почті крадуть
листи. Він присягав на память свого
і батька, що він не одержав листа, він
| має чесне обличчя. Лід проломаний.
І Сідаємо на софу і починаємо лаяти
; порядки на почті.
|
„Але що ти робиш, коли ти комусь
обіцяв за три дні відповісти на важ-
| ний лист?"
І
„Що я роблю? Я маю намір до не-
| го написати, але першого дня не пишу
тому, що ще є другий і третий день;
другого дня маю ще третий день в за
пасі, а третий день складається знова
{ з двох частий в яких можна писати
!; листа. Одначе я не маю часу і так лист
;! не буде написаний... Тому то мій на-
! давець не одержить ніякого листа від
v МЄНЄ" .
„А як він вернеться, втікаєш перед
{ чим?"