Basic HTML Version
—
149
—
Аркадій Аверченко.
ПРИМХИ моди.
В слєґантськім мужеськім покою
Графа Бирдіна дався чути легкий
крик. Граф Бирдін як не свій дивився
з широко створеними очима нп най
новіше ЧИСЛО ПГ.рИЖСЬКОГО МОТЖ-ГО
журналу „Феміна".
„Так воно є!" сказав він. Взяв жур
нал і побіг скоро в покій жінки.
Ґрафиня Наталя Бирдіна — краса
в стилю a la Rubens - - лежала на ту
рецькій отомані і читала найновіщий
француський роман. її висока, повна
грудь піднялася, повні рамена були
відкриті і такі білі як модерна рання
сукня, яку вона мала на собі. її на пів
округлі, якби виточені ніжки могли
кождого мушину нервувати. Так ви
глядала Наталя Бирдіна, королева мо
ди головного міста.
ли хочеш... ми виїдемо звідси. Я піду
з тобою на кінець світа..."
,,І па кінець світа прийде нова мо
да Всюди з погордою будуть на те
бе показувати, бо тепер є струнка по
стать в моді а твоя a la Rubens є вже
не модна".
,.Золотий мій", сказала ґрафиня —
„може мода таки не зміниться"...
,.Пусте", буркнув граф, — мода
зміниться... Наш дім був завсігди пер
ший і я не можу уладжувати жадних
принять коли моя жінка не має модер
ної фігури".
Графе" — сказала, „я все зроблю,
щоби бути худіщою, щоби знова ста
ти „модерною жінкою".
Граф поглянув на неї поцілував її
холодно в чоло і скоро вийшов з кім
нати.
*
Як вихор впав Граф в покій своєї
жінки і крикнув:
„Графине, чи ти читала найнові
шу „Феміна"? Ні? То прочитайте собі
сейчас той звіт.
Наталя вирвала йому журнал з ру
ки і читала з бючимся серцем:
В слідуючім сезоні буде знов струн
ка постать модерною. Дамські постат-
ті a'la Rubens, котрі в минувшім се
зоні мали так великий успіх, на певно
вийдуть тепер з моди".
Ґрафиня опустила голову. Вона
глянула на свої рамена, на свої ніжки,
постать, а відтак тихо сказала:
„Золотий мій... зрозумій, я прецінь
нічого не винна... Не покинь мене!"
Граф ходив нервово по кімнаті.
„Не дивися так сумно — просила
графиня — будьжеж розсудний.і. Ко-
Директорка „сальону краси" ма
дам Lucy, стрінула Графа Бирдіна з
приязною усмішкою, але коли поба
чила його хмарне обличчя, запитала
зі страхом:
„Пане Графе, сталося може яке не
щастя графині?"
Граф подав їй мовчки число „Фемі-
ни" і сказав:
„Прошу читайте!"
Коли мадам Lucy прочитала, додав:
„Пані, ви мусите мені помочи!"
По довгій надумі директорка ска
зала :
„Графе, ґрафиня м у с и т ь ста
ти худіщою!"
„Але яких ередств до того ужити?"
— запитав скоро Граф.
„Я дам вам чай, який дуже стягає...
а крім того мусите графиню безпере-