Basic HTML Version
- 142 -
Ф. Г.
РОЗМОВА З БОГОМ.
Я стояв перед небесними ворота- j приязно мені головою, коли я йому
ми. Пранобіч світило сонце з небес- побожно поклонився. Позволив мені
пою сердечностю. А лівобіч не було сісти на невеличкій хмариночці. Коли
ніодного поліцая. Мені відчинили, а чоловік иепривичний сидіти на тако-
святий Петро, з великою вязкою клю- му, може Бог зна що приключитись.
чів і з великою бородою, спитав:
і Моя хмарка була, видно молода, до-
— Чого бажаєте?
і
щева хмара, але як можна було здо-
— Я, прошу, приходжу зі Старого гадуватися з чуття, досить готова до
Краю, був я і в Новому Краю тай... | лету.
— Упас авдієнції що пятниці. —
Я став говорити:
Сказав і знову хотів зачинити ворота. |
— Я хотів би Всевишньому не за-
Та я вже поклав був черевик між во- і бирати богато часу...
рота, тому міг ще попросити, щоби
_ . інший говорив такесаме щойно
таки прнняв мене, бо я, так сказати,
В
чера. А я мусів з ним стратити піп-
викрався сюди Полякам, щоби пові-
т р е т я д ш
, Так сей підійшов мене. І
домити небеса про нещасну долю Га-
щ о
показалось? Виявилось, що він я-
личини. Хай буде такий добрий снові- }
к о с ь
незамітио перекрався до неба. То
стить Господеви, що я так начеб по- j був один великий польський грішник;
сол мученицької країни.
•>
хотів нас обманути. Та хоч ми втрати-
- Коли так, то мусите довго жда- | ли з ним стільки часу, таки пізнали-
ти. бо тому три години прийшли там j ся на ньому. Він належав не до неба,
представники
інших національних а до пекла. І ми відіслали його до мі-
меньшостей.
сця призначення.
— Боже, і тут ждати, і тут випере- |
Та, видно, Господь пізнав зараз,
дили нас! — подумав я собі. — На-
і
що я не такий, тому усміхнувся лагід-
че в Союзі Народів там на землі.
J но і сказав:
Та сього можна було надіятися, бо
-- Так, ви приходите з Галичини.
н чому в небі нам мало би красше по- Ну, гарно. А сей Полячок зголосився
щастити? Таж наша доля всюди щер- був, що приходить з якоїсь Східної
бата. Ба, я свого часу чув і таке, що
\
Молонольщі. Питаюся його, де се та
чорт-вартовий не хотів впуститиг'У-
]
країна? Я-ж знаю все моє царство, але
країнци до пекла (він туди нехотячи ; про таку країну вперше почув. Пита-
з:іблукався був аж під пекольну бра- юся всіх моїх урядників, може вони
MY). Сказав йому, що саме тіа авдієн- | знають. Пі, також не знають. Питаюся
ції в Люципера є польський майор, ; того Поляка ще раз, а він каже, що
відомий вішатель Заґурський. Тепер і ; Східна Малоішльща то всеодно що
мови нема. - - мовляв, - - щоби Люци- ї Східна Галичина. Так і викрилося за
пер переривав таку важну авдієнцію. ) раз його крутійство і обманство і ми
Пождав я два дні й діждався. Не- вислали його до пекла,
бесний Цап. здавалося, був дуже зму-
•,
Я признався ще раз, що приходжу
чений. Тай яка дивниця; делегації й j з Галичини і зараз скористав з того.
делегації, авдієнції й авдієнції. Кинув J Я зараз став оповідати про всі стра-