Basic HTML Version
1-13 - -
хіттн, що діялися і діються на обез- і
доленій Галицькій Землі вже осьмий >
рік. Оповів про розстріли невинних
Українців, старців і дітий, про роз- і
стріл о. Нижанковського, Мартинця, j
розстріли Гуцулів, Басарабової, про |
польщеинє шкіл, про фалшованнє (
плебісциту, про кольоиізацію, про )
знущання над політичними вязнями.
— Щож думають у небі про Гали-
\
чину? — спитав я вкінці несміливо.
Бог зморщив чоло:
— Щиро сказати, нічого! Вперше
довідуюсь, що там у вас таке пекло.
Та як бачу я, се якась забута країна!
\
А нам тут понасилали повідомлення з j
Ліги Народів, що вам у Галичині те- |
пер красше, живеться як за Австрії!
Я відважився тепер запримітити,
)
що життє наше таке незавидне як чор
них невільників, а може ще й гірше. <
Я почувався на тій хмарині якось
\
не теє. Се-ж була водяна хмара. Го
сподь запримітив, що я чогось неспо-
І
кійний вічливо подав мені цигаро
марки Елізіюм. Та мені, признаюся, !
чи не красше; придалася би ^Гумова
\
подушка. Колиб так ще раз пришило
ся мені зайти до неба, то беру зі со- ;
бою гумову подушку.
!
Цигаро було знамените. Я пускав
перед себе хмариночки баранчики. і
Але для приємності! самої я до неба
І
не прийшов. Тому я дальше зважився >
спитати:
— Господи! Що нам на те все ро- і
бити? Як нам боронитись?
|
— Дивне питаннє?! — сказав Го-
\
сподь! — Що робити?! Як боротися?! |
Знаю я вас усіх Українців не від сьо- І
годни. Мали ви свою державу, своїх І
князів. Тільки жий таtt будь, тільки
\
згідно дбай про лад та добро в дер-
\
жаві та про її силу і значіннє. а ви
\
за.місць того завели свари, чвари, усо- >
биці! Я наслав на вас і на вашу землю j
чужі злющі народи, чей біда навчить
\
єас розуму! Та де там?! Ви далі жер
лися як собаки; сусід на сусіда перед
ьорогом доносили; ворогам вислуху
валися, а своїх нищили. Був час, я ду
мав, ви вже спамятались, бо ви поча
лись в церковних братствах єднатись;
в братських школах розуму набира
тися, а там і воєнного духа плекати
на Запорожі. Тоді післав я вам розум
ного Богдана Хмельницького і під йо
го проводом очистили ви Україну від
ворогів. Та леви Богдан замкнув очі,
а ви знову пригадали собі старі чва
ри п усобиці. Думав я, не навчила вас
ляцька біда, то чей московська нав
чить Та де там, не навчила! Ви поза
водили у себе ріжиі партії і далі гриз
тися на старий лад! Прийшла пора,
що можна було вам визволитись, а ви
завели знову давню гризню. От того
вашим ворогам тільки й треба було.
Та мало того, що ви жерлися між со
бою. Були навіть такі дурні, що кри
чали: „Як не буде Українська репуб-
лика по програмі моєї партії, то кра
сше хай не буде жадної!" Чиж можна
було на таке дивитись? Я бачив, що
вас ще біда не навчила, тай знову від
дав вас ворогам!
— Отче небесний, то нам нема вже
ратунку? — закликав я в розпуці.
— Чому нема, є! — відповів Го
сподь Бог. - - Опамятатись; прийти
вже раз до розуму і закинути свари,
чвари та усобиці, а згідно й одностай
не взятись до великого визвольного
діла! Не шукати щастя в почестях у
ворогів, а в пильній невсипущій пра
ці для добра рідного народу. Від чу
жих народів, хоч і ворогів ваших, вчи
тись того, що в них добре! А ви про
тивно робите, що лихе в них, перей
мали до себе! Ось ти згадував мені,
що в Америці був! Се країна, де цінять
працю, де працею доходять люди до
майна і до значіння! А скажи мені, як
там твої земляки?