Basic HTML Version
— 140 —
— Гм!... Згоджуся з Вами, але не
зовсім. Я розумів би, колиб Вашу гар
мату видумав хто інший і предложив
нам її купно...
— Мій Боже! — сказав незнако-
мий. — Абож то не все одно. А може
маю вийти обголити вуси, інакше за-
вязати краватку і вернутись по хвилі,
вдати, ( що я тут ніколи не був, при-
витати Вас, начеб Вас ніколи не ба
чив і щойно тоді предложити купно
моєї гармати? Коли, на Вашу думку,
се конечне, то можу так зробити.
Ґенералови, що був розумною лю
диною і не любив пустомельства, зро
билось ніяково.
— Ваша правда, — сказав. — На
се нема ради, мусимо купити сю стра
шну Вашу гармату, бо інакше про-
дасьте її іншій державі, а тоді наш
літак, який ми щойно купили, буде
зовсім без ужитку. Скільки жадаєте?
— Міліон!
Генерал дав незнакомому чек і ска
зав вдоволено:
— Який з Вас здібний чоловік!
— Так, — сказав усміхаючись ви
нахідник, — я дуже здібний.
— Дійсно, винайти таку страшну,
непоборну гармату...
Винахідник запримітив скромно:
—• Така занадто страшна і непо
борна вона не є. Ви мегіє перецінює
те...
— - Як то? Наскільки я зрозумів з
плянів, обчислень і моделів...
— Так, дійсно вона має страшну
руйнуючу силу для того страшного
літака, але...
Сів знову на фотелі, по чортівськи
усміхнувся і говорив дальше:
— ...Що Ви сказали би, колиб я
Вам зрадив ще одну, дуже для Вас по
житочну тайну? Я придумав для свого
літака знаменитий,, сильний панцир,
котрого моя гармата не може навіть
задрапнути!
<
Генерал схопився за голову.
\
- Ви доводите мене до божевіл-
I ля! Се, що Ви робите, то нікчемне,
підле і нечесне!
і
Иезнакомиіі нахмарився.
І
\
- Пане! Я ніколи не поповнив ні-
j чого нечесного! Нічого по можете ме-
} ні закинути! Може мім літак незда-
1 лий? Знаменитий! А гармата? Ще ліи-
! ша!
— Алеж Ви могли представити ме-
} ні разом літак і його сильний панцир!
\
— Навіщо? — відповів холодно-
| кровно иезнакомий. — Розвиток во
єнного ремесла і спосіб ведення війни
І повинен іти нормально і постепенно.
> Годі тут робити завеликі скоки.
Генерал і винахідник сиділи довшу
І хвилю мовчки. Генерал роздумував, а
винахідник курив цигаро. Генерал
| знову хотів сказати, що волів би, що
би таємничий панцир був винаходом
когось іншого, але пригадав собі сло-
| ва незнакомого про обголеннє вусів
| та інакше завязаннє краватки, зітхнув
| тяжко і сказав:
і
— Скільки за той панцир?
;
— Міліон!
;
— Візьміть пів мілІона.
:>
— Інша держава дасть мені два
} міліони, - - відповів спокійно винахід-
j ник.
І
— Мій Боже! Що-ж мені з Вами
j діяти? Маєте сей міліон! Ви нас руй-
} нуєте!
і;
Незнакомий сховав новий чек, no
|| дав руку ґенералови і підійшов до
;' дверей.
!•
— Пане! — задержав його генерал,
ї — Чи Ви певні, що панцир Вашого
літака не дасться пробити?
— Не знакомий задержався.
— Кулею з моєї гармати? Рішучо
не дасться пробити.
— Отже можу бути певний що-
\
до видержимости панцира?