Basic HTML Version
— 139 —
Аркадій Аверченко.
ВОЄННІ ВИНАХОДИ.
(Гумореска).
В міністерстві війни одної вели
кої держави зявнвся якийсь добродій
хитрого і розумного вигляду лиця і
сказав:
— Я хотів би поговорити з кимось,
хто добре розуміється на найновій-
ших відкриттях у ділянці війсково-
сти.
Про яку ділянку війскового реме
сла розходиться вам? — питались йо
го.
— Про летництво. Я зробив незви
чайно важний винахід у ділянці воєн
ного летництва і хотів би продати йо
го. Мій винахід спричинить перево
рот у воєнному ремеслі; змінить усю
дотеперішню систему ведення війни.
Держава, яка відкупить у мене мою
тайну, здобуде величезну перевагу
над противниками. Війна мусить скін
читись побідою тої держави, яка ма
тиме мою тайну.
Радість запанувала у міністерстві.
Винахідника запровадили перед висо
кого генерала. Врадуваний генерал
посадив винахідника на фотелі і спи
тався:
— - Який жеж той ваш винахід?
— Я побудував воздушний кора
бель незнаного досі типу. Він може
вдержатись у воздусі сто годин, а вмі
стить у собі чету озброєних вояків;
не боїться ні дощу, ні вітру, ні навіть
бурі. Предкладаю високому міністер
ству, щоби купило собі в мене мій
проект.
Винахідник узяв від генерала сло
во чести, що не надужиє його довіря
і представив пляни, рисунки та моде
лі.
—- Так!- - сказав генерал, як огля
нув уважно представлені рисунки й
обчислення. —- Ваша правда. Машина
буде так ділати, як кажете. Купимо її.
Скільки хочете за винахід?-
— Міліон.
—- Згода! — сказав генерал і сти
снув щиро руку винахідникові —
Ось чек на міліон. В імени батьківщи
ни дякую Вам. Колиб Ви знову що ви
найшли, прошу нас не забувати!
Маю власне при собі ще інший
винахід, який міг би Вам придатися!
— сказав незнакомий і усміхнувся хи
тро. - - Маю цікав}? штучку!...
— Що-ж се таке?
— Я винайшов тип гармати, що
легко досягає і стручує з найбільшої
висоти побудований мною літак. По-
цілений одною кулею з моєї гармати
мій літак спадає зараз на землю, наче
колода. Перед тою гарматою сей лі
так зовсім безборонний.
Мій пане! —• сказав генерал і на
супив чоло. — То дійсно дивне... Як
Вам не сором? Ви побудували такий
знаменитий, літак, а потому нараз при
думуєте вбивчу для нього гармату!
Даруйте, але я позволю собі запри
мітити, що то не ялось, то не гарно.
— Нічого тут нема негарного! —
відповів незнакомий, — таксамо хит
ро усміхаючись. — Згодитеся зі мно-
ю, що воєнна техніка і способи воєн
ної боротьби з неприятелем повинні
все уліпшуватись, все поступати впе
ред,
а не стояти на одному місці!
Признаю, що мій літак то страшна
зброя! Тому власне повинен появи
тись проти нього якийсь засіб, як ан-
тідотум проти отруї.