Basic HTML Version
—
Так, так, файно бисїдуете, али я повідаю своє:
Хто бив у бідї би й ще бив, бо ся знає з неї вирвати, а хто
ни бив, би й ни бив...
Бузьки но одному підняли ся за своїм провідником
і помандрували на стрічу розкішній, приманчивій весні...
Люди глянули на понуре, пусте поле, стали жалкувати за
чимось, немов би стрінула їх яка втрата, і порозходили ся
призадумані до своїх занять...
Іван Франко.
БЛАЖЕННИЙ МУЖ.
Блажень мужі, иже не йде
на совіть нечсстивьіх'ь.
Блаженний муж, ідо йде на суд неправих
І там за правду голос свій підносить,
Що безтурботно в соньмищах лукавих
Зацїплії сумлїня їх термосить.
Блаженний муж, що в хвилях занепаду,
Коли заглухне й найчуткійша совість,
Хоч диким криком збуджує громаду
І правду й щирість відкрива як новість.
Блаженний муж, що серед ґвалту й гуку
Стоїть як дуб посеред бур і грому,
На згоду
з
підлостю не простягає руку,
Волить зломати ся, ніж поклонити ся
[злому.
Блаженний муж, кого за теє лають,
Кленуть і гонять і побють камінєм;
Вони-ж самі його триюмф підготовляють,
Самі своїм осудять ся сумлїнєм.
Блаженні всі, котрі не знали годї,
Колу о правду й справедливість ходить:
Хоч память їх загине у народї,
То кров їх кров людства ублагородить.